Уголовный кодекс новые изменения

Рубрики Вопрос юристу

Оглавление:

Из Одессы. Переживет ли Украина новые изменения УПК?

РИА Новости Украина

Автор: Надежда Мельниченко.

15 марта в Украине вступили в силу изменения в Уголовно-процессуальный Кодекс, которые многие специалисты уже назвали губительными для правоохранительной системы.

С другой стороны, встречаются мнения, что подобные нововведения пойдут на пользу, помогая защитить граждан от произвола правоохранителей. Издание «Таймер» разбиралось, что именно изменили в процессуальном законодательстве депутаты, и к чему эти изменения могут привести на практике.

Прочитали — прослезились

Изменения в Уголовно–процессуальный Кодекс, Хозяйственный процессуальный Кодекс, Гражданский процессуальный Кодекс, Кодекс административного судопроизводства и другие нормативно–правовые акты Верховная Рада утвердила еще 3 октября 2017 года. Внести изменения потребовалось в связи с затеянной Петром Порошенко реформой судебной системы. Как это часто бывает, вносить изменения в законодательство нужно было срочно, быстро, в «пожарном» порядке. И депутаты то ли не смогли, то ли не пожелали в деталях разбираться в том, что именно принимают.

Это начало выясняться позже — когда результаты октябрьского законотворчества были опубликованы уже в итоговом виде. Тогда и оказалось, что многие из «новинок» законодательства грозят буквально застопорить работу правоохранительной системы Украины. И если одни из них попросту не учитывают некоторые специфические особенности работы органов следствия и дознания, то смысл и логику других понять попросту не представляется возможным.

Давайте же взглянем на правовые новинки внимательнее.

Судебная «гиперцентрализация»

Одним из наиболее широко обсуждаемых в профессиональных кругах новшеств являются новые правила определения т. н. территориальной юрисдикции. Согласно новой редакции УПК, органы досудебного следствия (полиция, СБУ, фискальная служба и пр.) смогут обращаться с ходатайствами только в тот суд, на территории которого они зарегистрированы.

Здравое зерно в этой норме на самом деле есть. Дело в том, что нечистые на руку правоохранители действительно нередко манипулируют вопросами подсудности, особенно когда речь идет о «заказных» делах, главной целью которых является «покошмарить» то или иное предприятие или бизнесмена. Классическим методом подобного «воздействия» является, например, наложение ареста на имущество предприятия, причём зачастую — на весьма сомнительных основаниях. Для принятия такого решения нужен «сговорчивый» судья, и иногда такого не удается найти в том регионе, в котором должно рассматриваться дело. В результате не так уж редки ситуации, когда арест на имущество одесской фирмы накладывает судья, скажем, из Кировоградской области.

Возможно, «новинка» оказала бы благотворное влияние на правоохранительную систему, если бы не одно существенное «но». Дело в том, что регистрацию и статус отдельного юридического лица имеют только областные управления вышеуказанных органов, тогда как районные и городские отделения являются лишь их структурными подразделениями, собственной регистрации не имеющими. А значит, должны будут подавать ходатайства в суд по месту регистрации областного управления.

Это означает, что, к примеру, следователь Измаильского райотдела полиции, которому необходимо получить разрешение суда на проведение тех или иных следственных действий, должен «смотаться» в Одессу, чтобы подать его по месту регистрации Главного управления полиции в Одесской области — в Приморский районный суд.

«Следователь из района едет в Одессу подать ходатайство о назначении какой–ничуть экспертизы или арестовать изъятое имущество, следователь добросовестно ждет в огромной очереди, в этот день следователь не получает определение, т. е. следователь должен остаться и на следующий день, чтобы принять участие в рассмотрении ходатайства. Потом на работу, снова на дежурство в район. Вопрос: когда следователю работать?» — интересуется прокурор Белгород–Днестровской местной прокуратуры Ирина Иванова на своей страничке в Facebook.

Второй аспект проблемы состоит в том, что подавляющее большинство областных следственных управлений Одесской области зарегистрированы в Приморском районе Одессы. А это значит, что весь поток ходатайств, связанных с работой правоохранителей области, будет стекаться в одно–единственное место — Приморский районный суд Одессы, судьи которого уже в ужасе от этой перспективы.

«Раньше мы и так обслуживали все областные органы, а теперь еще и все структурные подразделения этих органов тоже должны будут обращаться в Приморский суд… — сетует судья Приморского райсуда Виктор Иванов. — Нагрузка в Приморском суде будет такая, которую мы просто будем не в силах переварить в те сроки, в которые необходимо. Суд просто утонет в следственных делах».

По словам Виктора Иванова, Приморский суд и так был перегружен: на 10 следственных судей в 2017 году пришлось около 25 тысяч санкций от следственных органов и жалоб на действия этих органов — то есть, свыше двух с половиной тысяч на каждого судью.

«В связи с такой нагрузкой уже сейчас не всегда качественно и своевременно удается проводить заседания, а что будет дальше — даже страшно представить, — поясняет он. — Сегодня мы затаились в ужасе и смотрим, к чему это все приведет».

Как выходить из создавшейся ситуации, ни судьям, ни правоохранителям никто объяснять не спешит.

В завершение добавим, что с подобной ситуацией в том или ином виде столкнутся все области Украины. А другие новинки УПК грозят придать этой проблеме характер катастрофы…

Сжатый график

Еще одним широко обсуждаемым новшеством является т. н. «поправка Лозового«, ограничивающая сроки досудебного следствия. Сейчас они исчисляются с того момента, как в деле появляется подозреваемый. Пока его нет, дело могут вести (или делать вид, что ведут) практически бесконечно.

Теперь правила меняются: сроки досудебного расследования начинают отсчитываться с момента открытия уголовного производства. Следствие должно найти подозреваемого в срок от шести месяцев (для уголовных проступков) до полутора лет (для тяжких и особо тяжких преступлений). Если этого не сделают, дело должны закрыть.

Более того, суд может отменить постановление следователя о предъявлении подозрения тому или иному лицу.

В теории, данная норма направлена на борьбу с действительно существующей практикой создания «дел–консервов», которые заводят и регистрируют в установленном законом порядке, но не расследуют по–настоящему, а лишь используют как повод для периодических «наездов» на фигурантов. На практике же последствия могут быть довольно плачевными.

Так, правоохранители полагают, что эти нововведения существенно затруднят их работу, а по ряду дел и вовсе сделают ее практически невозможной.

«Когда речь идет об экономических преступлениях, то основная работа происходит до того момента, как мы вручаем подозрение. Мы можем, конечно, достоверно знать, кто наш «клиент», но ему мы об этом сообщать не спешим: ведем следственные действия, оперативные мероприятия, в том числе и негласные, документируем его деятельность, — поясняет сотрудник одного из следственных органов. — И вот когда у нас уже все готово, только тогда мы выходим с «пидозрой». Потому что понятно, что если преступники будут знать, что они «под колпаком», то они не будут продолжать свои операции, и поймать нам их будет непросто. Сейчас в этом плане у нас полная свобода деятельности: мы можем «вести» клиента столько, сколько нужно в интересах следствия. Теперь же мы уже через полгода должны будем объявить подозреваемого, иначе дело будет закрыто. Честно говоря, не знаю, как мы будем работать».

Следователь одного из районных отделов полиции Одессы считает, что новый УПК дает в руки подозреваемых мощнейший инструмент по уходу от ответственности за совершенные преступления.

«Поджимают сроки, ты вручил подозреваемому бумагу. Он обратился в суд, оспорил — и ты должен закрывать производство. Сроки продлевать тоже можно только через суд. В общем, с новым УПК можно точно утверждать, что судьи станут побогаче».

С мнением о том, что новшества в УПК создают коррупционные риски, согласны и адвокаты, однако они считают, что возможности здесь появляются как раз у самих органов досудебного следствия. Так, они смогут попросту бойкотировать те или иные расследования, дожидаясь, пока дело закроют из–за истечения сроков.

И еще один интересный нюанс: новый порядок исчисления сроков досудебного следствия будет работать для новых дел, открытых после 15 марта 2018 года. Для «старых» дел ничего не изменится.

«Написано, что изменения УПК будут касаться только новых производств, зарегистрированных после 15 марта 2018 года. Выходит, что часть производств будет расследоваться по одним правилам, другая часть — по другим, т. е. одновременно будут действовать два кодекса. Это приведет к анархии!» — заявил руководитель департамента спецрасследований ГПУ Сергей Горбатюк в интервью «Судебно–юридической газете».

К эксперту — только через суд

Проведение различных экспертиз является важнейшей частью любого расследования. До 15 марта привлекать экспертов к расследованию следователь мог по своему усмотрению. Теперь же назначать экспертизу может только суд — по ходатайству следователя, согласованному с прокурором. Причем речь касается даже таких экспертиз, необходимость проведения которых не вызывает никаких сомнений.

Правоохранители сетуют: новое правило до крайности осложнит их работу, которая обрастет совершенно ненужными бюрократическими формальностями.

«Убили человека, мы находим труп. Есть в нем сквозное отверстие, и мы понимаем, что причина смерти, наверное, в этом. Надо провести судебно–медицинскую экспертизу. Сейчас я возвращаюсь в кабинет, пишу постановление, отправляю его экспертам — и все, — поясняет один из наших следователей–собеседников. — А теперь мне надо ехать к прокурору, потом в суд, брать постановление и ехать к экспертам. И так по всем 150 видам экспертиз. Чтобы назначить экспертизу измаильскому следователю, ему надо обращаться по адресу юридического лица — то есть ехать в Одессу. Сколько времени он потеряет?».

Но дело не только в сложностях, с которыми столкнутся правоохранители. Возникают и другие интересные вопросы: например, что будет происходить с обнаруженным трупом все то время, пока полиция, прокуратура и суд обмениваются бумагами?

«В случае выявления трупа следователь — после регистрации уголовного производства в ЕРДР — дожидается назначения процессуального руководителя и составляет ходатайство в суд о назначении судебно–медицинской экспертизы. Это ходатайство согласовывается с процессуальным руководителем в прокуратуре, после чего к нему составляется сопроводительное письмо и эти документы отвозятся в суд. Следственный судья в установленный срок до пяти дней рассматривает это ходатайство и, если оно оформлено правильно, удовлетворяет его, назначая экспертизу, — поясняет врач-судмедэксперт, зав. отделом Одесского областного бюро судмедэкспертизы Борис Яворский. — Какова участь трупа на протяжении всей этой переписки, законодатель стеснительно умалчивает. Поскольку судебно–медицинские морги не могут принимать труп без положенной документации, предполагается, видимо, что мертвое тело все это время продолжает лежать и разлагаться на месте его обнаружения».

Судьба живых потерпевших также будет весьма незавидной. К примеру, жертве изнасилования законодатели предлагают, по–видимому, несколько дней не мыться, чтобы не уничтожить улики — пока следствие и суд решают вопросы о назначении экспертизы! И это с учётом всех вышеописанных сложностей с необходимостью ехать из района в областной центр, в заваленный делами по горло Приморский суд…

А как быть с экспертизами водителей, подозреваемых в совершении ДТП в нетрезвом виде? Пока будет решаться вопрос о проведении экспертизы, алкоголь из их организма элементарно выветрится естественным путем!

«Процессуальной независимости следователя и раньше практически не было, а теперь ее не станет фактически. Сейчас 50% работы следователя будет выполнять следственный судья, он и сроки досудебного расследования продлевает, и подозрение может отменить, и экспертизу должен назначать. Отчасти этой поправкой адвокаты как сторона защиты лишены возможности самостоятельно собирать доказательства по делу», — считает одесский адвокат Сергей Потопальский.

Если в других случаях за изменениями в УПК, пусть и весьма спорными, просматривалась хоть какая–то логика, то новые правила назначения экспертиз выглядят напрочь лишенными здравого смысла. А предложившие и поддержавшие их люди, похоже, в принципе не знакомы с тем, как функционирует эта сфера…

В сухом остатке

С момента принятия изменений в УПК до их вступления в силу прошло полгода. Однако и сегодня, когда все вышеперечисленные новости уже стали полноценной частью украинского права, ни судьи, ни правоохранители, ни адвокаты толком не знают, как будут «жить по–новому».

Правда, парламентарии, возможно, все–таки осознали, что натворили, и исправят содеянное. В частности, в Верховной Раде уже зарегистрирован законопроект, предусматривающий отмену большинства нововведений — в частности, возвращение прежней системы определения территориальной юрисдикции, отказ от назначения экспертиз лишь через суд и отмену возможности оспорить в суде постановление о признании подозреваемым. Законопроект уже был одобрен профильным комитетом Верховной Рады, однако пока сложно сказать, когда он попадет в сессионный зал, будет ли одобрен депутатами в первом, а затем и во втором чтении. А самое главное — как украинские правоохранители будут работать все то время, пока депутаты будут проводить «работу над ошибками»?

В социальных сетях уже шутят: народным избранникам неплохо бы читать законопроекты, за которые они голосуют, до голосования. Однако это, похоже, остается для Украины пока неосуществимой мечтой.

Мнение автора может не совпадать с мнением редакции. Ответственность за цитаты, факты и цифры, приведенные в тексте, несет автор.

Опубликованы изменения в Уголовный Кодекс Украины о предотвращении семейного и других видов насилия

Изменения в Уголовный Кодекс Украины внесены Законом №2227-19, принятым с целью реализации Конвенции Совета Европы о предотвращении насилия в отношении женщин и домашнего насилия и борьбе с этими явлениями. В частности, Законом расширен перечень оснований, смягчающих и отягчающих наказание, предусмотрены уголовная ответственность за домашнее насилие, которое носит системный характер, вводятся ограничительные меры для виновных в домашнем насилии, некоторые статьи Уголовного Кодекса о сексуальном насилии изложены в новой редакции. Большинство положений Закона 2227-19 вступят в силу через год. Подробнее расскажет Prostopravo

Cовершение преступления под влиянием сильного душевного волнения, вызванного жестоким обращением, или унижающим честь и достоинство личности, а также при наличии системного характера такого поведения со стороны потерпевшего является обстоятельством, смягчающим наказание, согласно новой редакции пункта 7 статьи 66 УК.

Обстоятельствами, отягчающими наказание, являются (п.3 и 6 ст.67 УК):

3) совершение преступления на почве расовой, национальной, религиозной вражды или розни или на почве половой принадлежности;

6) совершение преступления в отношении лица пожилого возраста, лица с инвалидностью или лица, находящегося в беспомощном состоянии, или лица, страдающего психическим расстройством, в частности слабоумием, имеет недостатки умственного развития, а также совершение преступления в отношении малолетнего ребенка или в присутствии ребенка.

Изменения в статью 67 УК вступили в силу с 12 января 2018 года. Остальные нормы закона начнут действовать с 11 января 2019 года.

Основной новеллой является тот факт, что Уголовный Кодекс дополнен новой статьей 126-1 «Домашнее насилие»:

Домашнее насилие, то есть умышленное систематическое совершение физического, психологического или экономического насилия в отношении супругов или бывших супругов или другого лица, с которым виновный находится в семейных или близких отношениях, что приводит к физическим или психологическим страданиям, расстройствам здоровья, утрате трудоспособности , эмоциональной зависимости или ухудшению качества жизни потерпевшего, —

наказывается общественными работами на срок от ста пятидесяти до двухсот сорока часов, либо арестом на срок до шести месяцев, или ограничением свободы на срок до пяти лет, или лишением свободы на срок до двух лет.

Также новым является введение уголовной ответственности за принуждение к браку или продолжение принудительно заключенного брака. УК дополнен статьей 151-2 следующего содержания:

Статья 151-2. Принуждение к браку

  1. Принуждение лица к вступлению в брак или к продолжению принудительно заключенного брака, или к вступлению в сожительство без заключения брака, или к продолжению такого сожительства, или побуждение с этой целью лица к перемещению на территорию другого государства, чем то, в которой оно проживает —

наказываются арестом на срок до шести месяцев или ограничением свободы на срок до трех лет, или лишением свободы на тот же срок.

  1. Те же действия, совершенные повторно или по предварительному сговору группой лиц, или в отношении лица, не достигшего брачного возраста в соответствии с законодательством, или двух или более лиц, —

наказываются ограничением свободы на срок до пяти лет или лишением свободы на тот же срок.

Если уголовная ответственность за совершение систематических актов домашнего насилия (за однократное совершение домашнего насилия предусмотрена административная ответственность) выглядит вполне логично, то с криминализацией такого деяния, как принуждение к браку, депутаты явно дали волю своей фантазии. Особенно фантастично выглядит вторая часть статьи 151-2 УК, где речь идет о неоднократном совершении такого деяния, совершении его в отношении нескольких лиц или лица, не достигшего брачного возраста. В последнем случае речь может идти только о сожительстве, поскольку зарегистрировать брак с невестой (или женихом), не достигшими 18 лет не удастся. Кроме того, в УК уже есть статьи 154 «принуждение к вступлению в половую связь», 155 «половые отношения с лицом, не достигшим половой зрелости», 156 «развращение несовершеннолетних».

Вопросы вызывают и новые редакции статей 152 «изнасилование» и 153 «сексуальное насилие». В частности, статья 152 теперь изложена таким образом, что лицом, совершившим такое деяние, как изнасилование может быть только мужчина. И это не говоря уже о стилистической безграмотности, допущенной в диспозиции статьи 152 УК: «совершение действий сексуального характера, связанных с вагинальным, анальным или оральным проникновением в тело другого лица с использованием гениталий или любого другого предмета…». Возможно, в течение времени, предшествующего вступлению новой редакций статьи 152 УК в силу, ошибка будет исправлена.

Общая часть УК дополнена статьей 91-1 «Ограничительные меры, применяемые к лицам, совершившим домашнее насилие»:

В интересах потерпевшего от преступления, связанного с домашним насилием, одновременно с назначением наказания, не связанного с лишением свободы, или освобождением по основаниям, предусмотренным настоящим Кодексом, от уголовной ответственности или наказания, суд может применить к лицу, совершившему домашнее насилие, одну или несколько ограничительных мер, согласно которым на осужденного могут быть возложены следующие обязанности:

  1. запрет находиться в месте совместного проживания с лицом, пострадавшим от домашнего насилия;
  2. ограничение общения с ребенком в случае, если домашнее насилие совершено по отношению к ребенку или в его присутствии;
  3. запрет приближаться на определенное расстояние к месту, где лицо, пострадавшее от домашнего насилия, может постоянно или временно проживать, временно или систематически находиться в связи с работой, учебой, лечением или по другим причинам;
  4. запрет переписки, телефонных переговоров с лицом, пострадавшим от домашнего насилия, других контактов через средства связи или электронных коммуникаций лично или через третьих лиц;
  5. направление для прохождения программы для обидчиков или пробационной программы.

Такие меры применяются к лицу, на момент совершения домашнего насилия достигшему 18-летнего возраста. Меры ограничительного характера могут применяться на срок от одного до трех месяцев и при необходимости могут быть продлены на определенный судом срок, но не более чем на 12 месяцев.

Контроль за поведением осужденных, к которым применены ограничительные меры, осуществляет орган пробации по месту жительства осужденного, а в случае совершения преступления военнослужащим — командир воинской части.

Статьей 390-1 устанавливается уголовная ответственность за невыполнение ограничительных мер, ограничивающих предписаний или непрохождение программы для обидчиков. Так, умышленное невыполнение ограничительных мер, предусмотренных статьей 91-1 настоящего Кодекса, или умышленное невыполнение ограничительных предписаний, или умышленное уклонение от прохождения программы для обидчиков лицом, в отношении которого такие меры применены судом, — наказываются арестом на срок до шести месяцев или ограничением свободы на срок до двух лет.

Согласно изменениям в Уголовный процессуальный Кодекс, соглашение о примирении по уголовным производствам в отношении преступлений, связанных с домашним насилием, может быть заключено только по инициативе потерпевшего, его представителя или законного представителя. Если действия или интересы законного представителя противоречат интересам лица, которое он представляет, по решению прокурора, следственного судьи, суда такой законный представитель заменяется другим из числа лиц, определенных статьей 44 УПК.

Придется поторопиться: Уголовный кодекс претерпел изменения

Соответствующий законопроект был принят парламентом 3 октября 2017 года. Его инициатором был депутат Радикальной партии Верховной Рады Андрей Лозовой.

Данными положениями вводится ограничение сроков расследования преступлений. Правоохранители обязаны установить подозреваемого в совершении тяжкого или особо тяжкого преступления в течение 18 месяцев, средней тяжести — 12 месяцев, а уголовного проступка — 6 месяцев.

В случае нераскрытия преступления в установленные сроки уголовное производство должно быть закрыто. В исключительных случаях следователь может попросить суд продлить сроки расследования.

Кроме того, изменения в УПК вводят право подозреваемого обжаловать сам факт вручения ему сообщения о подозрении. Такое право он получает через 2 месяца после вручения подозрения. ЕСПЧ заставил Киев изменить уголовный кодекс

Также следователи и прокуроры лишаются права самостоятельно назначать экспертизы, в том числе для установления причин смерти и размера материального ущерба. Теперь эти полномочия всецело у суда.

Изменяются и правила проведения обысков силовиками. Правоохранители будут вынуждены в ходатайствах о проведении обысков указывать, какие именно предметы они хотят отыскать. При обыске обязательно присутствие адвоката, а само следственное действие должно фиксировать на аудио- и видеоаппаратуру.

13 марта Верховная Рада на пленарном заседании планировала рассмотреть законопроект №7547, которым предлагается отменить вступающие в силу 15 марта изменения УПК, но отложила рассмотрение на неопределенный срок.

В уголовный кодекс внесли изменения: наказания смягчены (СПИСОК)

16 апреля 2008 г.

Так, отменены наказания за кражу кабелей, а ответственность за выращивание мака и конопли значительно снижена, пишет «КоммерсантЪ-Украина».

Согласно документу, закон «О внесении изменений в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Украины» был разработан Министерством юстиции во исполнение обязательства Украины перед Советом Европы относительно гуманизации системы исполнения наказаний.

Как пишет издание, из УК полностью изъята ст. 188 «Кража путем демонтажа и другим методом электрических сетей, кабельных линий связи и их оборудования». А в ст. 276 «Нарушение правил безопасности движения или эксплуатации железнодорожного, водного или воздушного транспорта «, ст. 311 «Посев или выращивание снотворного мака или конопли» и ст. 364 «Злоупотребление властью или служебным положением» УК снизили максимальное наказание, которое было практически равнозначно наказанию, предусмотренному за совершение умышленного убийства.

Новый закон также расширяет сферу применения видов наказания, альтернативных лишению свободы (отсрочка исполнения приговора, штраф, общественные работы).
«Это касается статей УК, предусматривающих ответственность за совершение наиболее распространенных в настоящее время в обществе преступлений без отягчающих обстоятельств», – сказал директор департамента законодательства о правосудии, правоохранительной деятельности и антикоррупционной политике Минюста Руслан Рябошапка.

Как отмечает издание, речь идет о статьях «кража» (ч. 1 ст. 185), «грабеж» (ч. 1 ст. 186), «умышленное уничтожение или повреждение имущества» (ч. 1 ст. 194), «незаконное овладение транспортным средством» (ч. 1 ст. 289), «хулиганство» (ч. 3 ст. 296), «незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозка или пересылка наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов без цели сбыта» (ч. 1 ст. 309).

При этом в законе указано, что он имеет обратную силу, то есть распространяется на людей, которые совершили противоправные действия до вступления закона в силу, в том числе на тех, кто отбывает наказание или отбыли его, но имеют судимость.

«Закон позволит высвободить средства для улучшения условий содержания заключенных», – отметил Рябошапка.

Проект «Закона про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» № 0955 был зарегистрирован 23.11.2007.

Инициатор законопроекта: Янукович В.Ф. Кабинет министров Украины (данные официального сайта Верховной Рады Украины)

На сегодняшний день в Украине отбывают наказание около 140 тыс. осужденных.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Кримінального та
Кримінально-процесуального кодексів України
щодо гуманізації кримінальної відповідальності

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України такі зміни:
1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25—26, ст. 131):

1) доповнити частину другу статті 4 після слів “караність діяння” словами “, а також інші кримінально-правові наслідки”;
2) статтю 5 викласти в такій редакції: “Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
1. Закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.
3. Закон про кримінальну відповідальність, який частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише у тій частині, яка пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію у часі має той закон, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.”;

3) у частині другій статті 22 слова та цифри “диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258)” виключити;
4) статтю 45 доповнити частиною такого змісту: “2. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може бути також звільнена від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила необережний злочин середньої тяжкості.”;

5) статтю 46 після слова “тяжкості” доповнити словами “або необережний злочин середньої тяжкості”;

6) частину першу статті 47 після слова “покаялася” доповнити словами “і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду”;

7) статтю 53 викласти в такій редакції: “Стаття 53. Штраф
1. Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених цим Кодексом.
2. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищий розмір штрафу.
3. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише у разі, коли його спеціально передбачено в санкції статті (частині статті) Особливої частини цього Кодексу.
4. З урахуванням майнового стану суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років.
5. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, але на строк не більше двохсот сорока годин, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлені законодавством неоподатковувані мінімуми доходів громадян, але на строк не більше двох років.”;

8) частину другу статті 59 викласти в такій редакції: “2. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу, якщо вчинений особою злочин носить корисливий характер.”;

9) частину другу статті 63 після слів “Позбавлення волі” доповнити словами “,крім випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу,”;

10) частину другу статті 65 доповнити реченням такого змісту: “Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання не буде достатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.”;

11) доповнити частину першу статті 66 пунктом 21 такого змісту: “21) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;”;

12) у статті 69:
частину першу викласти в такій редакції:
“1. За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частині статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (частині статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.”;
частину другу після слів “в санкції статті” доповнити словами “(частині статті)”;

13) доповнити Кодекс статтею 691 такого змісту:
“Стаття 691. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
1. За наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу.”;

14) частину четверту статті 71 після слів “за сукупністю вироків” доповнити словами “, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим,”;

15) статтю 72 доповнити частиною такого змісту:
“6. Встановлені у частині першій цієї статті правила співвідношення видів покарань можуть застосовуватись і в інших випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.”;

16) частину третю статті 74 доповнити реченням такого змісту:
“У випадках, коли така межа передбачає більш м’який вид покарання, відбуте засудженим покарання обчислюється за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.”;

17) частину першу статті 76 доповнити пунктом 11 такого змісту:
“11) відшкодувати завдані ним збитки або усунути заподіяну шкоду;”;

18) у частині першій статті 79 слова “обмеження волі або” виключити;

19) частину першу статті 91 після слова “виправлення” доповнити словами “, а також повністю відшкодувала завдані злочином збитки або усунула заподіяну шкоду,”;

20) у статті 97: частину першу після слів “невеликої тяжкості” доповнити словами “або необережний злочин середньої тяжкості”;
частину другу після слів “до особи, яка” доповнити словами “після досягнення одинадцяти років, але”;

21) у статті 100:
перше речення частини першої викласти в такій редакції:
“1. Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім безпечних і посильних для нього суспільно корисних робіт у вільний від навчання чи основної роботи час.”;
у частині другій слова і цифри “у віці від 16 до 18 років” виключити;

22) у статті 101 слова “, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років,” виключити;

23) у статті 102:
перше речення частини першої викласти в такій редакції:
“1. Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті.”;
у пункті 1 частини третьої слова “двох років” замінити словами “одного року шести місяців”;

24) частину другу статті 104 після слів “засудження до” доповнити словами “арешту або”;

25) пункт 3 частини другої статті 115 доповнити словами “, або викраденої людини”;

26) абзац перший статті 123 після слова “насильства” доповнити словами “або систематичного знущання,”;

27) статтю 127 викласти в такій редакції:
“Стаття 127. Катування
1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його або іншу особу за дії, які скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, —
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою, —
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, —
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
4. Дії, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони призвели до загибелі людини, —
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років або довічним позбавленням волі.”;

28) абзац другий частини першої статті 136 після слова “громадян” доповнити словами “або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин”;

29) абзац другий частини першої статті 139 після слів “до трьох років” доповнити словами “або громадськими роботами на строк до двохсот годин”;

30) абзац перший статті 141 після слова “смерть” доповнити словом “пацієнта”;

31) в абзаці першому частини другої статті 157 слова “або іншим способом,” виключити;

32) абзац другий частини першої статей 164 і 165 після слова “карається” доповнити словами “штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або”;

33) абзац другий частини першої статей 168, 190 і 192 після слова “громадян” доповнити словами “або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин,”;

34) абзац другий частини першої статті 169, абзац другий статті 174, абзац другий частини першої статті 180, абзац другий статті 197 після слова “громадян” доповнити словами “або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин,”;

35) абзац другий статей 178 і 179 викласти відповідно в такій редакції:
“карається штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.”;
“карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.”;

36) в абзаці другому частини другої статті 183 слова “позбавленням волі на строк до трьох років” замінити словами “обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк”;

37) у статті 185:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
“карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.”;
абзац другий частини другої після слова “карається” доповнити словами “арештом на строк від трьох до шести місяців або”;
пункти 3 і 4 примітки до статті після цифр “191” доповнити цифрами
“, 194”;

38) абзац другий частини першої статті 186 викласти в такій редакції:
“карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.”;

39) статтю 188 виключити;

40) статтю 193 викласти в такій редакції:
“Стаття 193. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
1. Незаконне привласнення особою знайденого чи такого, що випадково опинилося у неї чужого майна або скарбу, які мають особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, —
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.”;

41) у статті 194:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
“карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.”;
в абзаці другому частини другої слово “п’ятнадцяти” замінити словом “восьми”;

42) в абзаці другому частини першої статті 1941 слова “позбавленням волі на строк до трьох років” замінити словами “обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк”;

43) абзац другий статті 195 після слова “громадян” доповнити словами “або громадськими роботами на строк від шістдесяти до ста двадцяти годин”;

44) в абзаці другому статті 196 слова “до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років” замінити словами “до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк”;

45) в абзаці другому частини першої статті 200 слова “позбавленням волі на строк до трьох років” замінити словами “обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк”;

46) в абзаці другому частини третьої статті 207 слова “від трьох до семи” замінити словами “від двох до п’яти”;

47) в абзаці другому частини другої статті 210 слова “від двох до восьми” замінити словами “від двох до шести”;

48) в абзаці другому частини другої статті 211 слова “від трьох до десяти” замінити словами “від двох до шести”;

49) у статті 212:
у назві статті, в абзаці першому частин першої та третьої слова “інших обов’язкових платежів” замінити словами “(обов’язкових платежів)”;
в абзаці другому частини третьої слова “від п’яти до десяти” замінити словами “від трьох до шести”;

50) в абзаці другому частини третьої статті 2121 слова “від п’яти до десяти” замінити словами “від трьох до шести”;

51) абзац другий статті 215 після слова “громадян” доповнити словами “або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин,”;

52) у статті 228:
в абзаці другому частини першої слова “від трьох до семи” замінити словами “до п’яти”;
в абзаці другому частини другої слова “від семи до дванадцяти” замінити словами “від трьох до шести”;

53) абзац другий статті 247 після слова “громадян” доповнити словами “або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот годин,”;

54) абзац другий частини першої статті 248 після слова “громадян” доповнити словами “або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин,”;

55) в абзаці першому частини другої статті 252 слова “якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки” замінити словами “або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки”;

56) абзац другий статті 257, абзац другий частини третьої статті 262, абзац другий частин другої та третьої статті 305, абзац другий частин другої та третьої статті 308 доповнити словами “або без такої”;

57) абзац другий частини другої статті 263 викласти в такій редакції:
“караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.”;

58) абзац другий частини першої статті 269 після слів “до двох років” доповнити словами “або обмеженням волі на строк до двох років,”;

59) в абзаці другому частини третьої статті 276 слова “від семи до дванадцяти” замінити словами “від п’яти до десяти”;

60) абзац другий частини першої статті 277 після слів “до двох років” доповнити словами “або обмеженням волі на той самий строк”;

61) абзац перший частини третьої статті 281 доповнити словами “або інші тяжкі наслідки”;

62) в абзаці другому частини третьої статті 286 слова “від семи до дванадцяти” замінити словами “від п’яти до десяти”;

63) у статті 289:
в абзаці другому частини першої слова “позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років” замінити словами “обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк”;
абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:
“караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.”;

64) абзац другий частини третьої статті 296 викласти в такій редакції:
“караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.”;

65) у статті 298:
в абзаці другому частини першої слова “позбавленням волі на строк до трьох років” замінити словами “обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк”;
абзац перший частини третьої доповнити словами “або службовою особою з використанням службового становища”;
частину четверту виключити;

66) абзац другий частини першої статті 309 викласти в такій редакції:
“караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.”;

67) абзац перший частини першої статті 310 доповнити словами
“у кількості понад сто рослин”;

68) у статті 311:
в абзаці другому частини другої слова “від трьох до восьми” замінити словами “від двох до п’яти”;
абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:
“караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.”;

69) абзац другий частини першої статті 312 викласти в такій редакції:
“караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.”;

70) абзац другий частини першої статті 313 після слова “громадян” доповнити словами “або арештом на строк від трьох до шести місяців,”;

71) абзац другий частини другої статті 317 викласти в такій редакції:
“караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.”;

72) абзац другий частини першої статті 319 викласти в такій редакції:
“карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.”;

73) у статті 321:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
“караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.”;
абзац другий частини другої викласти в такій редакції:
“караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.”;

74) в абзаці другому статті 322 слова “позбавленням волі на строк до трьох років” замінити словами “обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк”;

75) у статті 344:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
“карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.”;

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:
“караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.”;

76) абзац другий частини першої статті 346 викласти в такій редакції:
“карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.”;

77) у статті 364:
в абзаці другому частини другої слова “від п’яти до восьми” замінити словами “від трьох до шести”;
абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:
“караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.”;

78) абзац перший частини другої статті 365 та частини першої статті 373 доповнити словами “за відсутності ознак катування, —”;

79) у назві статті 371 слова “або арешт” замінити словами “арешт або тримання під вартою”;

80) у частині четвертій статті 401 цифри “44” замінити цифрами “45”;

81) у статті 413:
частину першу виключити;
в абзаці першому частини третьої слова “Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті” замінити словами “Ті самі дії”;

82) у статті 419:
у назві статті слово “статутних” виключити;
абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
“1. Порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, якщо це спричинило наслідки, для запобігання яким запроваджена прикордонна служба, —”;

83) у частині першій статті 420 слова “встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України” замінити словами “якщо це спричинило наслідки, для запобігання яким запроваджене бойове чергування (бойова служба)”;

84) у статті 423:
в абзаці другому частини другої слово “восьми” замінити словом “шести”;
в абзаці другому частини третьої слово “дванадцяти” замінити словом “десяти”;

85) у статті 424:
абзац перший частини першої після слів “цієї статті,” доповнити словами “за відсутності ознак катування,”;
абзац перший частини другої доповнити словами “за відсутності ознак катування, —”.
2. У Кримінально-процесуальному кодексі України виключити:
1) у частині другій статті 112 слова та цифри “, частинами 2 і 3
статті 188,”;
2) у статті 425 слова та цифри “, частиною 1 статті 188,”.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 74 Кримінального кодексу України осіб, засуджених за діяння, кримінальна відповідальність за які скасована цим Законом.
3. Закрити всі кримінальні справи щодо осіб, які вчинили діяння, кримінальна відповідальність за які скасована цим Законом.
4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини відповідно до статті 2 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене судом за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.
5. Знизити відповідно до частини третьої статті 74 Кримінального кодексу України міри покарання, призначені до набрання чинності цим Законом, якщо вони перевищують санкції, встановлені цим Законом, до максимальних меж покарання, встановлених цим Законом. Зменшити відповідно до пункту 1 частини третьої статті 102 Кримінального кодексу України до одного року шести місяців строк покарання у виді позбавлення волі, призначеного неповнолітнім, які вчинили повторно злочин невеликої тяжкості. Зменшити відповідно до пункту 4 частини третьої статті 102 Кримінального кодексу України до десяти років строк покарання у виді позбавлення волі, призначеного неповнолітнім у віці до 16 років.
6. Переглянути кримінальні справи щодо осіб, які вчинили злочин:
передбачений статтею 188 Кримінального кодексу України для вирішення питання щодо зміни кваліфікації дій цих осіб на інші відповідні частини статей Кримінального кодексу України;
передбачений частиною четвертою статті 298 Кримінального кодексу України для вирішення питання щодо зміни кваліфікації дій цих осіб на частину третю статті 298 Кримінального кодексу України.
7. Питання, передбачені в пунктах 3—6 цього розділу вирішуються судом за поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора у відкритому судовому засіданні за участю прокурора і представника адміністрації місця виконання покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням. Органи, які виконують вироки судів, зобов’язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.
Ухвалу (постанову) суду з цих питань може бути оскаржено засудженим чи його захисником або внесено на неї відповідне подання прокурора в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.