Стаття 69 гпк

Рубрики Наша практика

Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 69. Експерт

1. Експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи.

2. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи.

3. Експерт зобов’язаний надати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

4. Експерт зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом та роз’яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи. За відсутності заперечень учасників справи експерт може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

5. Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі.

6. Експерт має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи;

2) заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом;

3) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання;

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об’єктів дослідження;

5) для цілей проведення експертизи заявляти клопотання про опитування учасників справи та свідків;

6) користуватися іншими правами, що надані Законом України «Про судову експертизу».

7. Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

8. Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

Гражданский процессуальный кодекс Украины (ГПК Украины)

Стаття 69. Початок перебігу процесуальних строків

1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 69 Цивільного процесуального кодексу України

1. Перебіг процесуального строку може починатися:

1) з певної календарної дати;

2) з настання події, з якою пов’язано його початок.

У цих двох випадках за початок відліку строку треба брати наступний день.

Під подією у коментованій статті мається на увазі не лише обставина, яка не залежить від волі особи, а й обставина, що від неї залежить, тобто дія або бездіяльність. Це так зване широке розуміння терміну «подія». Саме вказівкою на день настання події, з якою пов’язано початок строку, визначається початок перебігу більшості процесуальних строків. Наприклад, відповідно ч. 1 ст. 332 ЦПК попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем. В даному випадку складання доповіді буде подією, з якою пов’язано початок перебігу п’ятиденного строку.

Стаття 69 гпк

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

Господарсько-процесуальне законодавство України надало юридичним особам широкі процесуальні гарантії щодо здійснення ними суб’єктивних прав під час розгляду спорів господарськими судами. Згідно із Законом України «Про судоустрій України» основним завданням суду є захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Досягнення такої мети можливе лише за умови суворого дотримання господарськими судами і учасниками господарського процесу вимог господарсько-процесуального законодавства.

Однією з характеристик господарської процесуальної форми є її строковість, тобто законодавче визначення часових меж здійснення процесуальних дій у процесі розгляду справи. Це має суттєве значення для правозастосовної практики, оскільки спрямовано на забезпечення своєчасного розгляду та вирішення господарських справ.

Сплив строків розгляду господарських спорів починається з моменту винесення суддею господарського суду ухвали про порушення провадження у справі і закінчується ухваленням судового рішення.

Коментована стаття регламентує питання щодо визначення строків вирішення спору господарським судом, при цьому окремо передбачаючи строки вирішення спору: 1) як загальне правило для усіх господарських справ, у тому числі окремо щодо стягнення заборгованості за опротестованим векселем (частини 1, 2 коментованої статті); 2) як виняток з цього правила (частини 3, 4 коментованої статті).

Частина 1 коментованої статті закріплює правило, відповідно до якого господарський суд зобов’язаний вирішити справу у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У цьому випадку господарський суд обмежений чітко визначеним максимальним строком для вирішення спору — два місяці, при цьому господарський суд впродовж двомісячного строку має право вчиняти певні процесуальні дії, передбачені законом (наприклад, відкласти розгляд справи, оголосити перерву у судовому засіданні, зобов’язати сторін надати певні докази тощо), після чого має прийняти відповідне рішення згідно з вимогами статей 82—88 цього Кодексу.

Коментована стаття у ч. 2 визначає, що для вирішення господарського спору про стягнення заборгованості за опротестованим векселем встановлюється скорочений строк для прийняття рішення — не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви, після чого господарський суд зобов’язаний прийняти відповідне рішення згідно з вимогами статей 82—88 цього Кодексу (див. коментар до цих статей).

Якщо після спливу строку, встановленого частинами 1, 2 коментованої статті, господарський суд не має достатніх підстав для прийняття рішення по суті спору внаслідок певних обставин (наприклад, особлива складність справи, нез’ясування усіх обставин справи, ненадання відповідних доказів сторонами чи іншими причетними тощо), які чітко не зазначені законом (йдеться лише при виключні випадки), голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць. Суддя, у провадженні якого знаходиться справа, продовжити такий строк самостійно не може, оскільки не наділений такими повноваженнями.

Продовження строку розгляду справи на підставі ч. З коментованої статті не позбавляє можливості сторін звернутися до господарського суду з клопотанням за правилами ч. 4 коментованої статті.

Відповідно до коментованої статті спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 (більше двох місяців), за наявності клопотання або обох сторін, або однієї з них з погодженням на це другої сторони. Відсутність згоди на продовження строку вирішення господарської справи виключає можливість застосування ч. 4 коментованої статті, адже погодитися з клопотанням однієї зі сторін є правом іншої сторони, а не її обов’язком (ст. 22 цього Кодексу).

Отже, порядок визначення строку, необхідного для вирішення спору, що знаходиться у провадженні господарського суду, передбачає такі ситуації: 1) суддя господарського суду, у провадженні якого знаходиться справа, має змогу вирішити спір у строк, встановлений законом як загальне правило (частини 1, 2); 2) збільшення строку для вирішення спору за ініціативою господарського суду (голови чи його заступника — ч. 3); 3) збільшення строку для вирішення спору за клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною (ч. 4).

Закон у певних випадках (частини 1—3 коментованої статті) чітко визначає максимальний строк (від місяця до трьох), впродовж якого господарський суд повинен вирішити спір, про що постановити відповідне рішення. У зв’язку з цим господарський суд (голова чи заступник) не має права збільшувати такий строк з власної ініціативи, крім випадків, встановлених ч. 4. Зокрема, строк для вирішення господарського спору може бути збільшено лише за наявності клопотання однієї сторони спору, яке погоджено іншою стороною у справі. Йдеться про випадки, коли внаслідок складності спору на збільшення розгляду справи згодні обидві сторони — і позивач, і відповідач (ст. 21 цього Кодексу), а не лише один з них, в іншому випадку — спір вирішується у визначені коментованою статтею строки.

Відповідно до ч. 5 коментованої статті господарський суд зобов’язаний у разі застосування частин 2—4 оформити процесуальну дію (продовження строку вирішення спору) відповідним документом — ухвалою, що виноситься господарським судом згідно з вимогами ст. 86 цього Кодексу.

Стаття 69. Строк вирішення спору

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Про продовження строку вирішення спору виноситься ухвала.

(Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97)

( Статтю 70 виключено на підставі Закону N 2539-III

( 2539-14 ) від 21.06.2001 )

( Статтю 71 виключено на підставі Закону N 2539-III

( 2539-14 ) від 21.06.2001 )

( Статтю 72 виключено на підставі Закону N 2539-III

( 2539-14 ) від 21.06.2001 )

( Статтю 73 виключено на підставі Закону N 2539-III

Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України — Мельник М.П. — Стаття 69. Строк вирішення спору

Право / Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України — Мельник М.П.

(назва розділу у редакції

Закону України від 21.06.2001 р. N 2539-Ш)

Стаття 69. Строк вирішення спору

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 07.07.2010 р. N 2453-УІ)

Коментована стаття визначає загальний строк розгляду справ господарським судом, та визначає момент з якого починається перебіг такого строку — день одержання судом відповідної позовної заяви. Встановлене статтею чітке обмеження в часі фактично є однією з гарантій вчасного отримання судового захисту особами, право або охоронюваний законом інтерес яких порушено.

Встановлений статтею строк є загальним, діючим законодавством можуть бути встановлені спеціальні строки розгляду. Так, спеціальні строки розгляду справ про банкрутство встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Питання щодо моменту з якого необхідно відраховувати передбачений статтею 69 ГПК строк вирішення спору в разі подання зустрічного позову врегульовано інформаційним листом Вищого господарського суду від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року» (із змінами та доповненнями). Відповідно до частини першої статті 60 ГПК зустрічний позов подається для спільного розгляду з первісним позовом. Оскільки первісний позов підглядає розглядові у строк, визначений згідно із статтею 69 названого Кодексу починаючи від дня одержання позовної заяви, то й зустрічний позов має бути розглянутий у той же строк, починаючи від дня одержання первісної позовної заяви. Що ж до продовження строку вирішення спору, то воно можливе у випадках, передбачених частиною третьою статті 69 ГПК.

Стаття передбачає можливість продовження строку розгляду спорів. Таке продовження можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторін не більше ніж на п’ятнадцять днів. При вирішенні питання про те, чи є той чи інший випадок винятковим, суд враховує обставини конкретної справи, її складність, кількість учасників судового процесу, їх місцезнаходження, обсяг доказів, що підлягають оцінці господарським судом, тощо. Про продовження строків господарським судом виноситься ухвала.

Стаття 70. Виключена.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, виключена згідно із

Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ)

Стаття 71. Виключена.

(У редакції Закону України від 13.05.97 р 251/97-ВР, виключена згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ)

Стаття 72. Виключена.

(У редакції Закону України від 13.05.97 р. 251/97-ВР, виключена згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ)

Стаття 73. Виключена.

(згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-ІІІ)

Стаття 74. Порядок ведення засідання

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями — суддею, головуючим у засіданні;

Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їх права та обов’язки і сприяє у здійсненні належних їм прав.

У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.

Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засіданні із розгляду господарської справи оголошується перерва.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 13.05.97 р. N 251/97-ВР, від 07.07.2010 р. N 2453-УІ)

Коментована стаття встановлює осіб, повноважних визначати порядок здійснення основної стадії господарського процесу — судового засідання.

При одноособовому розгляді справи суддя самостійно визначає порядок ведення судового засідання. У випадку колегіального розгляду справи судом у складі трьох суддів порядок ведення судового засідання визначає головуючий у судовому засіданні.

Частина друга коментованої статті встановлює обов’язок суду:

— оголосити склад господарського суду;

— роз’яснити учасникам судового процесу їх права та обов’язки, передбачені ГПК України (права роз’яснюються всім учасникам: сторонам; прокурору, за його присутності; третім особам тощо);

— сприяти у здійсненні учасниками судового процесу належних їм прав.

Якщо учасниками судового процесу подано заяву про відвід судді (суддів), суд відкладає розгляд справи для розгляду поданої заяви.

Частиною третьою статті встановлено необхідність заслуховування в судовому засіданні представників позивача, відповідача та інших осіб, які беруть участь у засіданні (третіх осіб, прокурора, посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, яких викликано для дачі пояснень, судового експерта). Необхідно звернути увагу, що дана стаття не встановлює чіткої послідовності (черги) такого заслуховування, залишаючи дане питання на розсуд суду.