Коап 1261

Рубрики Наша практика

Решение Краснодарского краевого суда от 14 апреля 2017 г. по делу N 12-1261/2017

Решение Краснодарского краевого суда от 14 апреля 2017 г. по делу N 12-1261/2017

Судья Краснодарского краевого суда » Ф.И.О. «4, рассмотрев в открытом судебном заседании жалобу представителя АО «Донаэрстрой» по доверенности » Ф.И.О. «3 на решение судьи Горячеключевского городского суда Краснодарского края от » . » по делу об административном правонарушении,

Постановлением старшего инспектора по ИАЗ ЦАФАПОДД ГИБДД (дислокация » . «) ГУ МВД России по Краснодарскому краю » . » от » . «, собственник (владелец) транспортного средства ГАЗ 330232 г/н С7460К161, которым является АО «ДОНАЭРОДОРСТРОЙ» » . » » . » признан виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ч.6 ст. 12.9 КоАП РФ, назначено наказание в виде административного штрафа в размере » . » рублей.

Обжалуемым решением суда постановление оставлено без изменения, жалоба АО «Донаэрострой» — без удовлетворения.

В жалобе, поданной в Краснодарский краевой суд, представитель АО «Донаэрстрой» по доверенности » Ф.И.О. «3 просит отменить решение суда, производство по делу прекратить в связи с отсутствием состава административного правонарушения.

Изучив материалы дела и имеющиеся в деле доказательства, проверив доводы жалобы, судья Краснодарского краевого суда находит решение подлежащим отмене по следующим основаниям.

Согласно ч.3 ст.30.6 КоАП РФ судья не связан доводами жалобы и проверяет дело в полном объеме.

В силу ст.24.1 КоАП РФ задачами производства по делам об административных правонарушениях являются всестороннее, полное, объективное и своевременное выяснение обстоятельств каждого дела, разрешение его в соответствии с законом, обеспечение исполнения вынесенного постановления, а также выявление причин и условий, способствовавших совершению административных правонарушений.

В соответствии со ст. 1.5 КоАП РФ лицо подлежит административной ответственности только за те административные правонарушения, в отношении которых установлена его вина.

Лицо, в отношении которого ведется производство по делу об административном правонарушении, считается невиновным, пока его вина не будет доказана в порядке, предусмотренном настоящим Кодексом, и установлена вступившим в законную силу постановлением судьи, органа, должностного лица, рассмотревших дело.

Лицо, привлекаемое к административной ответственности, не обязано доказывать свою невиновность, за исключением случаев, предусмотренных примечанием к настоящей статье.

Неустранимые сомнения в виновности лица, привлекаемого к административной ответственности, толкуются в пользу этого лица.

Из материалов дела усматривается, что согласно данным специального технического средства «АвтоУраган-ВСМ» от » . » в 15 час. 29 мин. 11 сек. зафиксирована скорость принадлежащего АО «Донаэрострой» транспортного средства » . » км/ч, при ограничении 90 км/ч.

На основании ч. 3, ч. 6 ст. 12.9 КоАП РФ превышение установленной скорости движения транспортного средства на величину более 40, но не более 60 километров в час, влечет наложение административного штрафа в размере от одной тысячи до одной тысячи пятисот рублей.

Повторное совершение административного правонарушения, предусмотренного частью 3 настоящей статьи, влечет наложение административного штрафа в размере от двух тысяч до двух тысяч пятисот рублей.

Однако судьей районного суда не дана оценка представленным представителем АО «Донаэрострой» распечаткам с установленной на автомобиле системы ГЛОНАСС софт, в которых было установлено, что максимальная скорость ТС ГАЗ 330232 государственный регистрационный знак С » . » 161 за » . » составила 93 км/час, а в указанное в обжалуемом постановлении время (15 часов 29 минут) составляла 86 км/час.

Кроме того, в силу ст. 2.10 КоАП РФ к административной ответственности за совершение административных правонарушений в случаях, предусмотренных статьями раздела II настоящего Кодекса или законами субъектов Российской Федерации об административных правонарушениях подлежат привлечению юридические лица.

Постановлением старшего инспектора по ИАЗ ЦАФАПОДД ГИБДД (дислокация » . «) ГУ МВД России по Краснодарскому краю » . » от » . » к административной ответственности привлечено не АО «Донаэрострой», а его филиал СУ-869 6163002069 1026103158730.

На основании п. 2,3 ст. 55 ГК РФ филиалом является обособленное подразделение юридического лица, расположенное вне места его нахождения и осуществляющее все его функции или их часть, в том числе функции представительства.

Представительства и филиалы не являются юридическими лицами. Они наделяются имуществом создавшим их юридическим лицом и действуют на основании утвержденных им положений.

Таким образом, филиал юридического лица привлечению к административной ответственности не подлежит.

При данных обстоятельствах судья Краснодарского краевого суда приходит к выводу о том, что судьей районного суда не выполнена обязанность по всестороннему, полному, объективному и своевременному выяснению всех обстоятельств дела.

Согласно части 1 статьи 30.7 КоАП РФ по результатам рассмотрения жалобы на постановление по делу об административном правонарушении выносится решение об отмене постановления и о возвращении дела на новое рассмотрение судье, в случаях существенного нарушения процессуальных требований, предусмотренных настоящим Кодексом, если это не позволило всесторонне, полно и объективно рассмотреть дело.

С учетом изложенного, решение судьи Горячеключевского городского суда Краснодарского края от » . » подлежит отмене, а дело — возвращению в суд первой инстанции на новое рассмотрение.

Руководствуясь статьями 30.6-30.8 КоАП РФ, судья Краснодарского краевого суда

Постановление судьи Горячеключевского городского суда Краснодарского края от » . » отменить.

Дело возвратить в Горячеключевской городской суд Краснодарского края на новое рассмотрение.

Судья Краснодарского краевого суда » Ф.И.О. «4

Откройте актуальную версию документа прямо сейчас или получите полный доступ к системе ГАРАНТ на 3 дня бесплатно!

Если вы являетесь пользователем интернет-версии системы ГАРАНТ, вы можете открыть этот документ прямо сейчас или запросить по Горячей линии в системе.

Решение Московского областного суда от 18 июня 2015 г. по делу N 12-1261/2015

Решение Московского областного суда от 18 июня 2015 г. по делу N 12-1261/2015

Судья Московского областного суда Магоня Е.Г., рассмотрев в открытом судебном заседании жалобу Шаропова Р. на постановление Балашихинского городского суда Московской области от 27 мая 2015 года по делу об административном правонарушении, предусмотренном ч. 2 ст.18.17 КоАП РФ в отношении Шаропова Равшана

Постановлением Балашихинского городского суда Московской области от 27 мая 2015 года Шаропов Равшан «данные изъяты» г.р., уроженец и гражданин Республики Таджикистан признан виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ч.2 ст.18.17 КоАП РФ и ему назначено административное наказание в виде административного штрафа в доход государства в размере 5 000 рублей с административным выдворением за пределы территории Российской Федерации в виде самостоятельного контролируемого выезда из Российской Федерации.

Не согласившись с вынесенным постановлением суда, Шаропов Р. его обжаловал, просил отменить, указывая на недоказанность его вины в совершении административного правонарушения и необоснованность назначения судом наказания в виде административного выдворения.

Проверив материалы дела, изучив доводы жалобы, суд второй инстанции оснований для отмены или изменения судебного решения по делу об административном правонарушении не усматривает.

Из материалов дела усматривается, что в ходе проверки соблюдения режима пребывания иностранных граждан в РФ, проведенной «данные изъяты» по адресу: «данные изъяты», г.о. Балашиха, мкн. Никольско-Архангельский, шоссе Энтузиастов на территория в/ч 3111 был выявлен гражданин Республики Таджикистан Шаропов Р. который осуществлял трудовую деятельность в качестве подсобного рабочего в ООО «Эскиз» на строительстве общежития «данные изъяты» корпус Л по указанному адресу, являющейся объектом вооруженных сил, что является нарушением п.п.5 п.1 ст.14 Федерального Закона N 115-ФЗ от 25 июля 2002г. » О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации» и п.1 Перечня объектов и организация, в которые иностранные граждане не имеют права быть принятым на работу, утвержденного Постановлением Правительства РФ от 11 октября 2002 N755, т.е. совершил административное правонарушение, предусмотренное ч.2 ст.18.17 КоАП РФ.

По данному факту в отношении лица возбуждено производство по делу об административном правонарушении по ч. 2 ст. 18.17 КоАП РФ, которой предусматривается ответственность за несоблюдение иностранным гражданином или лицом без гражданства установленных в соответствии с федеральным законом в отношении иностранных граждан и лиц без гражданства ограничений на осуществление отдельных видов деятельности.

В соответствии с п.п. 5 п.1 ст. 14 Федерального закона «О правовом положении иностранных граждан в Российской Федерации», иностранные граждане не имеют права быть принятыми на работу на объекты и в организации, деятельность которых связана с обеспечением безопасности Российской Федерации. Перечень таких объектов устанавливается Правительством Российской Федерации.

Постановлением Правительства РФ N 755 от 11.10.2002 года установлен Перечень объектов и организаций, в которые иностранные граждане не могут быть приняты на работу.

Пунктом 1 указанного Перечня установлено, что иностранные граждане не имеют права быть принятыми на работу в объекты и организации Вооруженных Сил Российской Федерации, других войск и воинских формирований.

Факт совершения вмененного Шаропову Р. административного правонарушения подтверждается распоряжением о проведении проверки, рапортом сотрудника УФМС, протоколом об административном правонарушении, копией паспорта и миграционной карты Шаропова Р., его объяснениями, досье иностранного гражданина и иными доказательствами, оцененными судом в соответствии со ст. 26.11 КоАП РФ.

Постановление по делу об административном правонарушении, вынесенное городским судом, основано на материалах дела исследованных судом, не противоречит требованиям КоАП РФ и ФЗ «О правовом положении иностранных граждан в РФ». Городским судом дана надлежащая оценка представленным доказательствам, обоснованно указано на то, что вина в совершении вмененного правонарушения полностью доказана материалами дела.

Сроки давности привлечения к административной ответственности соблюдены. Оснований для прекращения производства по делу не имеется.

Городским судом дана надлежащая оценка представленным доказательствам; обоснованно указано на то, что вина Шаропова Р. в совершении вмененного правонарушения доказана материалами дела, в связи с чем, суд второй инстанции считает привлечение данного лица к ответственности правомерным и обоснованным, а назначенное ему наказание справедливым.

Административное наказание назначено по общим правилам его назначения, в соответствии с требованиями ст. ст. 3.1, 3.5, 3.10, 4.1-4.3 КоАП РФ и с содеянным, с учетом характера совершенного правонарушения, данных о личности иностранного гражданина, находится в рамках санкции статьи.

Ссылки в жалобе на допущенные по делу нарушения норм процессуального права, выразившиеся в не предоставлении Шаропову Р. защитника и переводчика, подлежат отклонению, так как на стадии досудебного разбирательства и при рассмотрении дела в городском суде Шаропов Р. заявлял, что русским языком он владеет, в услугах переводчика не нуждается, о чем свидетельствуют его подписи в протоколе об административном правонарушении, объяснении и подписке о разъяснении прав. Ходатайств о допуске к участию в деле защитника ШароповЫМ Р. не заявлялось.

Довод жалобы о необоснованности назначенного наказания является несостоятельным, так как судом назначено наказание в размере, предусмотренном санкцией части 2 ст.18.17 КоАП РФ, с учетом отсутствия смягчающих и отягчающих обстоятельств. Оснований для исключения назначенного наказания в виде административного выдворения за пределы Российской Федерации не имеется, наличие на территории Российской Федерации близких родственников-граждан РФ, не подтверждено.

Остальные доводы жалобы не содержат правовых аргументов и доказательств, опровергающих выводы суда о виновности ШароповА Р. в совершении административного правонарушения, в связи с чем, они подлежат отклонению, как несостоятельные. Оснований не доверять приведенным доказательствам суд второй инстанции не усматривает.

Дело рассмотрено в соответствии с требованиями КоАП РФ. Процессуальных нарушений, влекущих безусловную отмену судебного постановления, не допущено, оснований для его отмены или изменения по доводам жалобы не установлено.

На основании изложенного и руководствуясь п. 1 ч. 1 ст. 30.7 КоАП РФ,

Постановление Балашихинского городского суда Московской области от 27 мая 2015 года по делу об административном правонарушении, предусмотренном ч. 2 ст.18.17 КоАП РФ в отношении Шаропова Равшана оставить без изменения, жалобу — без удовлетворения.

Судья Е.Г. Магоня

Откройте актуальную версию документа прямо сейчас или получите полный доступ к системе ГАРАНТ на 3 дня бесплатно!

Если вы являетесь пользователем интернет-версии системы ГАРАНТ, вы можете открыть этот документ прямо сейчас или запросить по Горячей линии в системе.

Статья 1261 ГК РФ. Программы для ЭВМ (действующая редакция)

Авторские права на все виды программ для ЭВМ (в том числе на операционные системы и программные комплексы), которые могут быть выражены на любом языке и в любой форме, включая исходный текст и объектный код, охраняются так же, как авторские права на произведения литературы. Программой для ЭВМ является представленная в объективной форме совокупность данных и команд, предназначенных для функционирования ЭВМ и других компьютерных устройств в целях получения определенного результата, включая подготовительные материалы, полученные в ходе разработки программы для ЭВМ, и порождаемые ею аудиовизуальные отображения.

  • URL
  • HTML
  • BB-код
  • Текст

Комментарий к ст. 1261 ГК РФ

1. Комментируемая статья относится только к одному объекту авторского права — программам для электронных вычислительных машин (программам для ЭВМ).

Этот объект вынесен в отдельную статью по двум причинам:

— во-первых, с экономической точки зрения он очень важен; вообще с экономической точки зрения среди объектов авторского права выделяются три «гиганта» — аудиовизуальные произведения, песни и программы для ЭВМ;

— во-вторых, программы для ЭВМ как объект авторского права очень сложны и требуют детального правового регулирования.

2. Данная статья содержит определение программы для ЭВМ.

Это определение дается в основном во второй фразе этой статьи; однако для получения полного понятия о программе для ЭВМ приходится учитывать и первую фразу комментируемой статьи.

Существо программы для ЭВМ — это «совокупность». Это слово характеризует составное произведение. Однако среди категорий составных произведений, перечисленных в п. 2 ст. 1260 ГК РФ, программы для ЭВМ не упомянуты. Единственной причиной этого, на мой взгляд, является то, что авторское право на составное произведение возникает в связи с тем, что произведен подбор и расположение известных материалов, а при создании программ для ЭВМ творчество может проявляться и в создании оригинальных данных и команд.

Далее, в комментируемой статье установлено, что программа для ЭВМ должна быть представлена в объективной форме. Это не специфический признак такого объекта авторского права: любое произведение должно быть представлено в объективной форме (п. 3 ст. 1259 ГК РФ).

Наконец, указывается, что программа для ЭВМ должна быть «предназначена для функционирования ЭВМ и других компьютерных устройств в целях получения определенного результата».

Таким образом, ГК РФ указывает, что программа для ЭВМ должна иметь определенное назначение.

Поскольку в п. 1 ст. 1259 ГК РФ предусматривается, что произведение охраняется авторским правом независимо от его назначения, следует признать, что совокупность данных и команд, не предназначенная для функционирования ЭВМ и других подобных компьютерных устройств либо хотя и предназначенная для такого функционирования, но не в целях получения определенного результата, все же охраняется авторским правом, но не в качестве программы для ЭВМ.

3. В комментируемой статье содержится несколько положений, направленных, по-видимому, на максимальное расширение понятия «программа для ЭВМ».

Это понятие охватывает:

— подготовительные материалы, полученные в ходе разработки программы для ЭВМ;

— порождаемые программой для ЭВМ аудиовизуальные отображения;

— исходный текст программы для ЭВМ;

— объектный код такой программы.

Программа для ЭВМ может быть выражена на любом языке, в любой форме. Наконец, в это понятие включаются операционные системы и программные комплексы.

Таким образом, в это понятие включается все то, что именуется «программное обеспечение компьютера» (software).

Необходимо отметить, что употребленное выше выражение «аудиовизуальные отображения» включает и «неподвижную картинку», а потому оно шире понятия «аудиовизуальные произведения». Понятие «язык» (выражения программы для ЭВМ) не идентично понятию «язык человеческого общения», так как перевод программы с одного программного языка на другой не является творческим процессом и не приводит к появлению авторского права на перевод; это чисто технический процесс. Это не «перевод» по терминологии авторского права.

4. В первой фразе комментируемой статьи указывается, что программы для ЭВМ «охраняются так же, как авторские произведения литературы». Таким образом, программы для ЭВМ приравнены к произведениям литературы, а не признаны произведениями литературы. Объясняется это тем, что оригинальность (уникальность, неповторимость) программы для ЭВМ остается неясной — отсюда и введение государственной регистрации для таких программ (пусть даже факультативной). Не до конца выяснен и вопрос о том, что же является формой выражения программы для ЭВМ, а что — содержанием (п. 5 ст. 1259 ГК РФ).

Хотя в комментируемой статье устанавливается, что программы для ЭВМ охраняются «так же, как авторские права на произведения литературы», фактически имеются большие отличия в охране: факультативная государственная регистрация (ст. 1262 ГК РФ); отсутствие права на отзыв (ст. 1269) и права на прокат (п. 4 ст. 1270); особенности использования в личных целях (ст. 1273) и свободного воспроизведения (ст. 1280); особая форма лицензионного договора (ст. 1286); особое урегулирование, касающееся некоторых договоров (ст. 1296, 1297 ГК РФ).

Глава 19 | КУпАП

Глава 19

ПРОТОКОЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 254. Складення протоколу про адміністративне правопорушення

Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол ( z1116-12 ) уповноваженими на те посадовою особою або
представником громадської організації чи органу громадської
самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його
оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під
розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної
відповідальності.

Протокол ( z1116-12 ) не складається у випадках, передбачених
статтею 258 цього Кодексу.

< Стаття 254 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008,
N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 – втратив чинність на підставі
Закону N 732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 >

Стаття 255. Особи, які мають право складати протоколи про
адміністративні правопорушення

У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи:

органів внутрішніх справ (Національної поліції) (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 88-1, 89, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, статті 127-1, 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 – 156-2, 159, 160, 162 – 162-3, 164 – 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 – 166-18, 172-4 – 172-9, 173 – 173-2, 174, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 – 181-1, 181-3 – 185-2, 185-4 – 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 – 187, 188-28, 188-47, 189 – 195-6, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-19, 212-20);

органів державного нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки (статті 164, 183, 188-16);

органів охорони здоров’я (статті 45, 46, 46-2, стаття 183 – щодо завідомо неправдивого виклику швидкої медичної допомоги);

органів охорони культурної спадщини (статті 92, 188-33);

органів державного енергонагляду (стаття 103-1);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері енергозбереження (статті 98, 101-103, 188-14);

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (статті 136, 141, 142, 164 – в частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, пов’язаної з перевезенням пасажирів і вантажів);

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (стаття 136);

національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (статті 144 – 148-5, 164 (у частині, що стосується порушення порядку провадження господарської діяльності в галузі зв’язку), 188-7;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (статті 42-2, 156, 164-6, 164-7);

фінансових органів (статті 164, 164-1);

підприємств і організацій, у віданні яких є електричні мережі (статті 99, 103-1);

підприємств і організацій, які експлуатують магістральні трубопроводи (стаття 138)

органів державної санітарно-епідеміологічної служби (статті 42-1, 42-2, 188-22)

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику сфері ветеринарної медицини, уповноважених підрозділів ветеринарної міліції (статті 42-1, 42-2, 107, 166-22, 188-22);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (частини перша – четверта, сьома статті 41, статті 41-1 – 41-3, 188-1);

лабораторій радіаційного контролю міністерств і відомств України, організацій споживчої кооперації (стаття 42-2);

державних органів реєстрації актів цивільного стану (стаття 212-1);

органів Антимонопольного комітету України (статті 164-3, 166-1 – 166-4);

органів управління кінематографією (стаття 164-6 – в частині демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів у кіно- і відеомережі; стаття 164-7 – в частині порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів у кіно- і відеомережі; стаття 164-8 – в частині недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу в кіно- і відеомережі; стаття 186-7 – у частині недоставляння або порушення строку доставляння обов’язкового безоплатного примірника аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції);

органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п’ята статті 85, статті 92, частина четверта статті 185-3, 185-10, 191, 204 – 204-2, 205 – 206-1);

Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (стаття 164-6 – в частині демонстрування і розповсюдження фільмів без державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах мовлення телебачення України; стаття 164-7 – в частині порушення умов розповсюдження і демонстрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів на каналах мовлення телебачення України; стаття 164-8 – в частині недотримання квоти демонстрування національних фільмів при використанні національного екранного часу на каналах мовлення телебачення України; стаття 212-9 – в частині порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму, порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів з використанням електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації; стаття 212-11 – в частині ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб’єкта виборчого процесу електронним (аудіовізуальним) засобом масової інформації);

органів Служби безпеки України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), статті 172-4 – 172-9, 195-5, 212-2 (крім пункту 9 частини першої), 212-5 і 212-6);

органів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (стаття 164 (у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба), пункт 9 частини першої статті 212-2 та стаття 188-31);

органів державної податкової служби (статті 51-2, 155-1, 162-1, 162-2, 163-1 – 163-4, 163-12, 164, 164-5, 164-16, 166-16, 166-17, 177-2, 204-3);

органів рибоохорони (частини четверта і п’ята статті 85, статті 85-1, 88-1, 90, стаття 164 – в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов’язаної з добуванням і використанням риби та інших водних живих ресурсів);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (частини друга і п’ята статті 85, статті 85-1, 88-1, 90);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частини друга, четверта та п’ята статті 85, статті 85-1, 88, 88-1, 88-2, 90, 91, 164 – в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов’язаної з раціональним використанням, відтворенням та охороною природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, добування і використання риби та інших водних живих ресурсів), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;

центрального органу виконавчої влади з питань цивільної авіації (частина друга статті 112, частина третя статті 133);

органів, що здійснюють контроль за видобутком дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (частина перша статті 189-1);

Національного банку України (статті 163-12, стаття 166-8 (у частині, що стосується правопорушень у галузі банківської діяльності та банківських операцій);

органів державного фінансового контролю (статті 163-12, 164-12, 164-14);

Рахункової палати (статті 164-12, 164-14, частини п’ята і шоста статті 188-19);

органів управління архівною справою і діловодством (стаття 92-1, стаття 186-7 – у частині недоставляння або порушення строку доставляння обов’язкового безоплатного примірника аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції);

служби державної охорони природно-заповідного фонду України (частини друга, четверта і п’ята статті 85, статті 90, 91);

органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків, – стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 – 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю (статті 188-17, 212-4);

органів виконавчої влади, що проводять реєстрацію друкованого засобу масової інформації (стаття 186-6);

відділу контролю Апарату Верховної Ради України (частини перша-четверта статті 188-19);

підприємств і організацій, у віданні яких є об’єкти електроенергетики (стаття 185-12);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (статті 166-10, 166-12, 166-21, 166-24, 188-38, 188-45);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації (стаття 188-25);

органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів (стаття 188);

суб’єктів державного фінансового моніторингу (стаття 166-9, частина шоста статті 166-11, стаття 188-34);

адміністрацій історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій (стаття 92);

Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (статті 163-7, 163-12);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (стаття 188-27);

міських рад міст обласного або республіканського Автономної Республіки Крим значення (їх виконавчих органів), районних і районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій – державні адміністратори (частина друга статті 166-10 – в частині порушення місцевим дозвільним органом строків прийняття рішення про видачу документа дозвільного характеру);

центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної правової політики та його територіальних органів (стаття 188-41);

національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (стаття 166-8 (у частині, що стосується правопорушень у галузі діяльності з надання фінансових послуг, ліцензії (дозволи) на проведення якої видає цей орган);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду (стаття 171-2);

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах (стаття 186-7 – у частині недоставляння або порушення строку доставляння обов’язкового безоплатного примірника видань, стаття 212-9 – в частині порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму, порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів з використанням друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств, стаття 212-11 – в частині ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб’єкта виборчого процесу друкованим засобом масової інформації чи інформаційним агентством);

органів залізничного транспорту (частини друга і третя статті 123);

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (частини перша, друга, дев’ята та десята статті 166-6, частини перша – п’ята статті 166-11)

Національного агентства з питань запобігання корупції (статті 172-4 – 172-9, 188-46, 212-15, 212-21);

Національного антикорупційного бюро України (стаття 185-13);

центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та його територіальних органів (стаття 166-23);

Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (стаття 188-48);

територіальних органів і територіальних підрозділів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб (частина четверта статті 185-3);

центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей (стаття 166-25);

2) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (частини перша – четверта статті 41, статті 103-1, 103-2, 103-3, 104, частина перша статті 106-1, статті 106-2, 149 – 152, частини перша – п’ята статті 152-1, статті 154, 155, 155-2, 156, 156-1, 156-2, 159 – 160, стаття 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185-1, 186-5, 197, 198;

2-2) голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму (статті 212-7, 212-9, 212-11 – 212-20);

2-3) кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі (статті 212-16 – 212-18, 212-20)”;

2-4) посадові особи, уповноважені на те обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (стаття 149-1);

2-5) посадові особи, уповноважені на те місцевими державними адміністраціями (статті 197, 198);

3) власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (статті 51, 179);

5) працівники, які здійснюють охорону підприємств, установ, організацій (стаття 179);

6) приватні виконавці (стаття 188-13 – у частині, що стосується невиконання законних вимог приватного виконавця);

7) секретар судового засідання, секретар суду (стаття 185-5, частина перша статті 185-6);

7-1) судовий розпорядник (частини перша, друга, третя та п’ята статті 185-3);

8) слідчий (частина четверта статті 184, статті 185-4, 185-11);

8-1) уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (статті 188-39, 188-40, 212-3 (крім порушень права на інформацію відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”);

9) представники громадських організацій або органів громадської самодіяльності:

член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (статті 92, 148, 152, 154, 160, 175-1, 179, 185-7, 186-2, 186-4);

члени громадських організацій осіб з інвалідністю (частини друга, третя і четверта статті 152-1);

громадський інспектор Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (стаття 92);

громадський інспектор з охорони довкілля (частина четверта статті 85, статті 88-1, 91);

9-1) голова ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або уповноважений радою член ради адвокатів (стаття 212-3 – у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”);

9-2) голова, заступник голови Вищої ради правосуддя (стаття 188-32);

9-3) голова, заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (стаття 188-35 (у частині невиконання законних вимог Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або її члена);

9-4) голова, заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (стаття 188-35 (у частині невиконання законних вимог Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або її члена);

9-5) уповноважені особи Секретаріату Конституційного Суду України (стаття 188-49);

10) державні інспектори з питань інтелектуальної власності (статті 51-2, 164-9, 164-13, 164-17, 164-18, стаття 186-7 – у частині недоставляння або порушення строку доставляння обов’язкового безоплатного примірника патентних документів);

11) прокурор (статті 172-4 – 172-20, 185-4, 185-8, 185-11);

12) державні інспектори сільського господарства (стаття 51-2);

13) державні інспектори з племінної справи у тваринництві (стаття 107-1);

14) командири (начальники) військових частин (установ, закладів), командири підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) (статті 172-10 – 172-20).

У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 – 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати:

1) посадові особи органів, що здійснюють контроль за використанням нафтопродуктів у промисловості та сільському господарстві (стаття 161);

2) член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (стаття 202);

3) інспектор з безпеки на морському та річковому транспорті (частини перша, третя, четверта і п’ята статті 116, частина друга статті 116-1, частина третя статті 116-2, частина перша статті 117, стаття 118, частина третя статті 129, частини третя і четверта статті 130);

4) громадський лісовий інспектор (статті 63, 64-70, 73, 76, 77);

7) громадський інспектор з охорони довкілля (статті 48, 63 – 70, 73, 76 – 77-1, 78, 82, частини перша і третя статті 85, стаття 89 (щодо диких тварин), статті 91-4, 153);

7-1) громадський інспектор сільського господарства (статті 52 – 53-1, 53-3, 53-4);

9) посадові особи органів залізничного транспорту (частина перша статті 123);

10) працівники відомчої, сільської пожежної охорони та члени добровільних пожежних дружин (команд), протипожежних об’єднань громадян (статті 120, 175, 188-8);

11) посадові особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (про правопорушення, вчинені військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів, – частина четверта статті 122, стаття 122-2, частина третя статті 123, стаття 124, частини перша і друга статті 130, а також про всі порушення правил дорожнього руху, вчинені особами (крім військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів), які керують транспортними засобами Збройних Сил України та інших військових формувань);

16) посадові особи органів Державної прикордонної служби України (статті 121-1, 195);

17) державні інспектори сільського господарства (стаття 104-1);

18) посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 188-36);

19) особи, уповноважені на проведення перевірок під час здійснення ними архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої – п’ятої), частини перша та друга статті 188-42);

20) єгері та посадові особи користувачів мисливських угідь, уповноважених на охорону державного мисливського фонду (статті 65, 65-1, 66, 72, 73, 77, 77-1, частини перша і третя статті 85);

21) державні виконавці (статті 183-1, 188-13 – у частині, що стосується невиконання законних вимог державного виконавця);

22) члени громадських організацій осіб з інвалідністю (частина шоста статті 152-1).

У випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

Стаття 256. Зміст протоколу про адміністративне
правопорушення

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються:
дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові
особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається
до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце,
час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний
акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;
прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші
відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням
заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в
протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка
притягається до адміністративної відповідальності; при наявності
свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими
особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис
про це. Особа, яка притягається до адміністративної
відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо
змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти
мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до
адміністративної відповідальності, роз’яснюються його права і
обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться
відмітка у протоколі.

< Стаття 256 із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008, N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 –
втратив чинність на підставі Закону N 732-VII ( 732-18 ) від
28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом N 767-VII
( 767-18 ) від 23.02.2014 >

Стаття 257. Надіслання протоколу

Протокол надсилається органу (посадовій особі),
уповноваженому розглядати справу про адміністративне
правопорушення.

Протокол про вчинення адміністративного корупційного
правопорушення разом з іншими матеріалами у триденний строк з
моменту його складення надсилається до місцевого загального суду
за місцем вчинення корупційного правопорушення.

У разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою,
яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами
надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Особа, яка склала протокол про вчинення адміністративного
корупційного правопорушення, одночасно з надісланням його до суду
надсилає органу державної влади, органу місцевого самоврядування,
керівникові підприємства, установи чи організації, де працює
особа, яка притягається до відповідальності, повідомлення про
складення протоколу із зазначенням характеру вчиненого
правопорушення та норми закону, яку порушено.

< Стаття 257 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1508-VI
( 1508-17 ) від 11.06.2009, N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010;
в редакції Закону N 3207-VI ( 3207-17 ) від 07.04.2011; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від
14.10.2014 N 1697-VII( 1697-18 ) від 14.10.2014 >

Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне
правопорушення не складається

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних
правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою
статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою
статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення
правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною
третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і
п’ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою
і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у
вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями
118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні
адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198
(при накладенні адміністративного стягнення у вигляді
попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене
порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних
правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної
поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення
безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно
до закону штраф накладається і стягується, а попередження
оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї
статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці
вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про
адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283
цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне
правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне
стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа
зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення
відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків
притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення
адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3
цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього
руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей
протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне
правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення
складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка
притягається до адміністративної відповідальності.

< Положення частини шостої статті 258 втратили чинність, як
такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного
Суду N 23-рп/2010 ( v023p710-10 ) від 22.12.2010 >

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері
забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою
працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що
мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і
кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне
правопорушення не складається, а постанова у справі про
адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови
у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів,
зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі
спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і
кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки,
відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до
адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня
винесення такої постанови.

< Стаття 258 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2010-11
від 03.04.86, N 3282-11 від 19.12.86, N 7542-11 від 19.05.89,
N 1369-12 від 29.07.91, N 1818-12 від 15.11.91; Законами
N 3785-12 від 23.12.93, N 81/96-ВР від 06.03.96, N 55/97-ВР від
07.02.97, N 2029-III ( 2029-14 ) від 05.10.2000, N 2342-III
( 2342-14 ) від 05.04.2001, N 2350-III ( 2350-14 ) від
05.04.2001, N 1122-IV ( 1122-15 ) від 11.07.2003, N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008, N 1827-VI ( 1827-17 ) від 21.01.2010,
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, N 3532-VI ( 3532-17 ) від
16.06.2011, N 721-VII ( 721-18 ) від 16.01.2014 – втратив чинність
на підставі Закону N 732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із
змінами, внесеними згідно із Законами N 767-VII ( 767-18 ) від
23.02.2014, N 596-VIII ( 596-19 ) від 14.07.2015, N 888-VIII
( 888-19 ) від 10.12.2015 >

Стаття 259. Доставлення порушника

З метою складення протоколу про адміністративне
правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення
правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим, порушника
може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України чи до органу Державної
прикордонної служби України, штабу громадського формування з
охорони громадського порядку і державного кордону, чи громадського
пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою
особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,
військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби
України або членом громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про
державну таємницю – до органів Служби безпеки України її
співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових
співробітників розвідувального органу України при виконанні ним
своїх службових обов’язків здійснюється тільки у присутності
офіційного представника цього органу.

При вчиненні порушень правил користування засобами
транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил
спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті,
правил пожежної безпеки, санітарних норм на транспорті порушника
може бути доставлено уповноваженою на те особою в поліцію, якщо у
нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які
б могли повідомити необхідні дані про нього.

При вчиненні лісопорушень, порушень правил полювання, правил
рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень
законодавства про охорону і використання тваринного світу, якщо
особу порушника не може бути встановлено на місці порушення,
працівники державної лісової охорони, а в лісах колективних
сільськогосподарських підприємств – працівники лісової охорони
зазначених підприємств, уповноважені на те посадові особи органів,
які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання,
органів рибоохорони, посадові особи інших органів, які здійснюють
державний контроль за охороною і використанням тваринного світу,
працівники служб охорони територій та об’єктів
природно-заповідного фонду, а також поліцейські можуть доставляти
осіб, які вчинили ці правопорушення, у поліцію чи в приміщення
виконавчого органу сільської, селищної ради. Доставлення порушника
може провадитись також членами громадських формувань з охорони
громадського порядку і державного кордону, громадськими
інспекторами охорони природи, громадськими мисливськими
інспекторами, громадськими інспекторами органів рибоохорони та
громадськими лісовими інспекторами.

У разі вчинення порушень вимог законодавства про охорону
культурної спадщини, якщо особу порушника неможливо встановити на
місці вчинення порушення, уповноважені посадові особи органів
охорони культурної спадщини, адміністрацій історико-культурних
заповідників та історико-культурних заповідних територій можуть
доставляти осіб, які вчинили ці правопорушення, до поліції чи до
приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради
для встановлення особи порушника та складення протоколу про
адміністративне правопорушення.

У разі вчинення порушень земельного законодавства, якщо
особу порушника неможливо встановити на місці вчинення порушення,
державні інспектори у сфері державного контролю за використанням
та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про
охорону земель можуть доставляти осіб, які вчинили ці
правопорушення, до поліції чи до приміщення виконавчого органу
сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника
та складення протоколу про адміністративне правопорушення.
При вчиненні правопорушень, зв’язаних з посяганням на
охоронювані об’єкти, інше майно, порушника може бути доставлено
працівниками воєнізованої охорони у службове приміщення
воєнізованої охорони або в поліцію для припинення правопорушень,
встановлення особи порушника і складення протоколу про
правопорушення.

При вчиненні правопорушень, пов’язаних із незаконним
зберіганням спеціальних технічних засобів негласного отримання
інформації, порушника може бути доставлено до органів Служби
безпеки України її працівником для встановлення особи порушника і
складення протоколу про правопорушення.

Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий
строк.

Перебування доставленої особи у штабі громадського формування
з охорони громадського порядку і державного кордону чи
громадському пункті з охорони громадського порядку, приміщенні
виконавчого органу сільської, селищної ради не може тривати більш
як одну годину, якщо не встановлено інше.

У разі вчинення військовослужбовцями, військовозобов’язаними
та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками
Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків
правопорушень та в разі наявності обставин, зазначених у частині
першій цієї статті, доставлення порушника уповноваженими на те
посадовими особами здійснюється у підрозділи Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України.

У разі порушення іноземцем або особою без громадянства правил
перебування в Україні і транзитного проїзду через територію
України, якщо особу порушника неможливо встановити на місці
вчинення порушення, уповноважені посадові особи центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах
міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії
нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації
фізичних осіб, його територіальних органів і підрозділів можуть
доставляти таких осіб у приміщення центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції
та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній)
міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, його
територіальних органів і підрозділів, до поліції, до пунктів
тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які
незаконно перебувають в Україні, для встановлення особи порушника
і з’ясування обставин правопорушення.

< Стаття 259 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2010-12
від 03.04.86, Законами N 2342-III ( 2342-14 ) від 05.04.2001,
N 3048-III ( 3048-14 ) від 07.02.2002, N 662-IV ( 662-15 ) від
03.04.2003 – набуває чинності 01.08.2003 року, N 743-IV ( 743-15 )
від 15.05.2003, N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, N 271-VI
( 271-17 ) від 15.04.2008, N 2339-VI ( 2339-17 ) від 15.06.2010,
N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010, N 3161-VI ( 3161-17 ) від
17.03.2011, N 1602-VII ( 1602-18 ) від 22.07.2014, N 596-VIII
( 596-19 ) від 14.07.2015, N 1379-VIII ( 1379-19 ) від
19.05.2016 >