Ст 51 пункт 1

Рубрики Вопрос юристу

Бюджетный кодекс Украины
Статья 51. Особенности осуществления отдельных расходов бюджета

1. Руководители бюджетных учреждений содержат численность работников, военнослужащих, лиц рядового и начальствующего состава, полицейских и осуществляют фактические расходы на заработную плату (денежное обеспечение), включая расходы на премии и другие виды поощрений или вознаграждений, материальную помощь, только в пределах фонда заработной платы (денежного обеспечения), утвержденного для бюджетных учреждений в сметах.

2. Расходы на бесплатное или льготное материальное и бытовое обеспечение, на которое согласно законодательству Украины имеют право отдельные категории работников бюджетных учреждений, военнослужащие, лица рядового и начальствующего состава, полицейские (кроме категорий, льготы которым предусматриваются пунктом «й» части первой статьи 77 основ законодательства Украины о здравоохранении, частью четвертой статьи 29 основ законодательства Украины о культуре, абзацем первым части третьей статьи 57 Закона Украины «Об образовании»), а также в части медицинской помощи и санаторно-курортного лечения и отдыха для оздоровления — члены семей военнослужащих, лиц рядового и начальствующего состава, полицейских, пенсионеры из числа военнослужащих, лиц рядового и начальствующего состава, полицейских и члены их семей, осуществляемых за счет бюджетных ассигнований на функционирование этих бюджетных учреждений .

К таким расходам относятся: обеспечение форменной одеждой, вещевым имуществом, служебным обмундированием; обеспечение бесплатной медицинской помощью; предоставление санаторно-курортного лечения и отдыха для оздоровления; предоставление жилого помещения или выплата денежной компенсации за поднаем (наем) жилого помещения; снижение платы за пользование жильем (квартирной платы), топливом, телефоном и платы за коммунальные услуги (водоснабжение, газ, электрическая и тепловая энергия) бесплатный проезд и провоз багажа; бесплатная установка квартирной охранной сигнализации и пользование ею; бесплатное отправление и получение писем военнослужащими срочной службы.

3. Распорядители бюджетных средств обеспечивают в полном объеме проведение расчетов за электрическую и тепловую энергию, водоснабжение, водоотведение, природный газ и услуги связи, потребляемые бюджетными учреждениями, и заключают договоры по каждому виду энергоносителей в пределах установленных соответствующим главным распорядителем бюджетных средств обоснованных лимитов потребления.

4. При наличии просроченной кредиторской задолженности по заработной плате (денежного обеспечения), стипендий, а также за потребленные коммунальные услуги и энергоносители распорядители бюджетных средств в пределах бюджетных ассигнований по общему фонду не берут бюджетные обязательства и не осуществляют платежи по другим мероприятиям, эт «связанными с функционированием бюджетных учреждений (кроме защищенных расходов бюджета, определенных статьей 55 настоящего Кодекса), до погашения такой задолженности.

5. При предоставлении льгот и осуществлении расходов из бюджета относительно их выплаты к членам семьи льготника относятся: жена (муж), их несовершеннолетние дети (до 18 лет); неженатые совершеннолетние дети, признанные лицами с инвалидностью с детства I и II группы или лицами с инвалидностью I группы; лицо, проживающее вместе с лицом с инвалидностью вследствие войны I группы и ухаживает за ним, если только человек с инвалидностью вследствие войны не находится в браке; нетрудоспособные родители; лицо, находящееся под опекой или попечительством гражданина, имеющего право на льготы, и проживает вместе с ним.

6. Введение в международные организации и присоединения к международным договорам, условия членства в которых предусматривают уплату взносов или осуществление любых других выплат за счет средств государственного бюджета, осуществляются на основании соответствующих объемов, определенных на эти цели в законе о Государственном бюджете Украины, и в порядке, определенном Законом Украины «О международных договорах Украины».

7. Расходы, связанные с функционированием заграничных дипломатических учреждений Украины, включая расходы на содержание их работников (кроме военных атташе), осуществляются исключительно через Министерство иностранных дел Украины.

Особенности формирования и использования иностранными дипломатическими учреждениями Украины средств государственного бюджета на осуществление мероприятий по защите прав и интересов граждан Украины за рубежом устанавливаются Кабинетом Министров Украины.

8. Если фактический объем собственных поступлений специального фонда сметы бюджетного учреждения меньше плановых показателей, учтенных в специальном фонде его сметы, распорядитель бюджетных средств обязан до окончания бюджетного периода внести изменения в специальный фонд сметы по уменьшению собственных поступлений и расходов с учетом ожидаемого выполнение специального фонда сметы в соответствующем бюджетном периоде. Распорядители бюджетных средств упорядочивают бюджетные обязательства с учетом внесенных изменений в специальный фонд сметы.

9. Если объемы собственных поступлений бюджетных учреждений превышают соответствующие расходы, утвержденные законом о Государственном бюджете Украины (решением о местном бюджете), распорядитель бюджетных средств предусматривает направление таких сверхплановых объемов в первую очередь на погашение задолженности по оплате труда, начислений на заработную плату, стипендий, коммунальных услуг и энергоносителей.

Если такой задолженности нет, распорядитель бюджетных средств направляет 50 процентов средств на мероприятия, осуществляемые за счет соответствующих поступлений, и 50 процентов средств — на мероприятия, необходимые для выполнения основных функций, но не обеспечены средствами общего фонда бюджета по соответствующей бюджетной программе.

В таком случае распорядитель бюджетных средств осуществляет перераспределение объемов взятых бюджетных обязательств по общему фонду бюджета для проведения расходов по этим обязательствам из специального фонда бюджета.

10. В случае образования государственных органов в текущем бюджетном периоде обеспечение их деятельности в этом периоде осуществляется в пределах расходов, предусмотренных государственным органам, ликвидируются или реорганизуются в связи с образованием таких новых государственных органов.

В случае ликвидации или реорганизации государственных органов в текущем бюджетном периоде обеспечение их деятельности в следующем бюджетном периоде до завершения процедур ликвидации или реорганизации осуществляется в пределах расходов, предусмотренных новым государственным органам, которые определены правопреемниками или которым передаются функции органов, которые ликвидируются или реорганизуются.

11. Кредиторская задолженность, которая образовалась на конец текущего бюджетного периода в местных бюджетах по бюджетным обязательствам, взятым по капитальным трансфертам из государственного бюджета местным бюджетам и средствами государственного фонда регионального развития, в первую очередь должна быть погашена за счет средств государственного бюджета, предусмотренных в следующих бюджетных периодах на реализацию соответствующих программ и мероприятий.

Ст 51 пункт 1

Стаття 51. Особливості здійснення окремих видатків бюджету

1. Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

2. Витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення — члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.

3. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

4. За наявності простроченої кредиторської заборгованості із заробітної плати (грошового забезпечення), стипендій, а також за спожиті комунальні послуги та енергоносії розпорядники бюджетних коштів у межах бюджетних асигнувань за загальним фондом не беруть бюджетні зобов’язання та не здійснюють платежі за іншими заходами, пов’язаними з функціонуванням бюджетних установ (крім захищених видатків бюджету, визначених статтею 55 цього Кодексу), до погашення такої заборгованості.

5. При наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім’ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

6. Вступ до міжнародних організацій і приєднання до міжнародних договорів, умови членства в яких передбачають сплату внесків або здійснення будь-яких інших виплат за рахунок коштів державного бюджету, здійснюються виходячи з відповідних обсягів, визначених на цю мету у законі про Державний бюджет України, та у порядку, визначеному Законом України «Про міжнародні договори України».

7. Видатки, пов’язані з функціонуванням закордонних дипломатичних установ України, включаючи видатки на утримання їх працівників (крім військових аташе), здійснюються виключно через Міністерство закордонних справ України.

8. Якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи менший від планових показників, врахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов’язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо зменшення власних надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники бюджетних коштів упорядковують бюджетні зобов’язання з урахуванням внесених змін до спеціального фонду кошторису.

9. Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів – на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов’язаннями із спеціального фонду бюджету.

1. Покладається на керівників бюджетних установ обов’язок утримання чисельності працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснення фактичних видатків на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого у кошторисах.

2. У цій частині статті визначено перелік витрат на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом «ї» ч. 1 ст. 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, ч. 4 статті 29 Основ законодавства України про культуру, абз. 1 ч. 4 ст. 57 Закону України «Про освіту»), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення — членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та членів їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ. До переліку витрат віднесено: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням; забезпечення безоплатною медичною допомогою; надання санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення; надання жилого приміщення або виплата грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення; зниження плати за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія); безоплатний проїзд і перевезення багажу; безоплатне встановлення квартирної охоронної сигналізації і користування нею; безоплатне відправлення та одержання листів військовослужбовцями строкової служби.

3. На розпорядників бюджетних коштів покладається обов’язок проведення розрахунків у повному обсязі за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, та укладання договорів за кожним видом енергоносіїв у межах, встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання.

6. Міністерство закордонних справ України вносить Президентові України або Кабінетові Міністрів України разом з іншими центральними органами виконавчої влади, пропозиції щодо укладення, припинення чи зупинення дії міжнародних договорів України, а також погоджує подання зазначеними органами таких пропозицій та координує заходи, пов’язані з участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у роботі міжнародних організацій та органів (пп. 10, 43 ст. 4 Положення про Міністерство закордонних справ України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. №960). При цьому передбачається необхідність наявності рішення Кабінету Міністрів України щодо вступу до міжнародних організацій і приєднання до міжнародних договорів, умови членства в яких передбачають сплату внесків або здійснення будь-яких інших виплат за рахунок коштів Державного бюджету. Рішення Кабінету Міністрів приймається виходячи з відповідних обсягів, визначених на цю мету в Законі про Державний бюджет України, та у порядку, визначеному п.3 ст. 13 Законом України «Про міжнародні договори України» №1906-IV від 29 червня 2004 р.

7. Міністерство закордонних справ відповідно до покладених на нього завдань (пп. 25-28 ст. 4 Положення про Міністерство закордонних справ України):

– вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо утворення, реорганізації та ліквідації представництв МЗС на території України;

– розробляє кошториси закордонних дипломатичних установ України та здійснює контроль за використанням ними бюджетних коштів;

– здійснює відповідно до законодавства заходи щодо поточного фінансування закордонних дипломатичних установ України, забезпечення їх приміщеннями тощо;

– фінансує у передбаченому законодавством порядку витрати, пов’язані з утриманням працівників закордонних дипломатичних установ України.

Виключно на МЗС України покладається обов’язок здійснення видатків, пов’язаних з функціонуванням закордонних дипломатичних установ України, включаючи видатки на утримання їх працівників (крім військових аташе).

9. Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо така заборгованість відсутня, розпорядник бюджетних коштів 50% коштів спрямовує на заходи, які здійснюються за рахунок відповідних надходжень, а 50% — на заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому випадку розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов’язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов’язаннями із спеціального фонду бюджету.

Статья 51. Основания признания граждан нуждающимися в жилых помещениях, предоставляемых по договорам социального найма

СТ 51 ЖК РФ.

1. Гражданами, нуждающимися в жилых помещениях, предоставляемых по договорам
социального найма, признаются (далее — нуждающиеся в жилых помещениях):
1) не являющиеся нанимателями жилых помещений по договорам социального найма,
договорам найма жилых помещений жилищного фонда социального использования или членами
семьи нанимателя жилого помещения по договору социального найма, договору найма жилого
помещения жилищного фонда социального использования либо собственниками жилых помещений
или членами семьи собственника жилого помещения;
2) являющиеся нанимателями жилых помещений по договорам социального найма,
договорам найма жилых помещений жилищного фонда социального использования или членами
семьи нанимателя жилого помещения по договору социального найма, договору найма жилого
помещения жилищного фонда социального использования либо собственниками жилых помещений
или членами семьи собственника жилого помещения и обеспеченные общей площадью жилого
помещения на одного члена семьи менее учетной нормы;
3) проживающие в помещении, не отвечающем установленным для жилых помещений
требованиям;
4) являющиеся нанимателями жилых помещений по договорам социального найма,
договорам найма жилых помещений жилищного фонда социального использования, членами
семьи нанимателя жилого помещения по договору социального найма, договору найма жилого
помещения жилищного фонда социального использования или собственниками жилых помещений,
членами семьи собственника жилого помещения, проживающими в квартире, занятой несколькими
семьями, если в составе семьи имеется больной, страдающий тяжелой формой хронического
заболевания, при которой совместное проживание с ним в одной квартире невозможно, и не
имеющими иного жилого помещения, занимаемого по договору социального найма, договору
найма жилого помещения жилищного фонда социального использования или принадлежащего на
праве собственности. Перечень соответствующих заболеваний устанавливается уполномоченным
Правительством Российской Федерации федеральным органом исполнительной власти.

2. При наличии у гражданина и (или) членов его семьи нескольких жилых помещений,
занимаемых по договорам социального найма, договорам найма жилых помещений жилищного
фонда социального использования и (или) принадлежащих им на праве собственности, определение
уровня обеспеченности общей площадью жилого помещения осуществляется исходя из суммарной
общей площади всех указанных жилых помещений.

Комментарий к Ст. 51 Жилищного кодекса РФ

1. 1) Признаются нуждающимися в жилых помещениях, предоставляемых по договорам социального найма, граждане:

а) не являющиеся нанимателями жилых помещений по договорам социального найма или членами семьи такого нанимателя. Это означает, что эти категории граждан не имеют жилого помещения, являющегося постоянным, устойчивым и гарантированным местом проживания. К ним относятся временные жильцы, поднаниматели, другие категории граждан, вообще не имеющие крышу над головой (бездомные, бомжи);

б) не являющиеся собственниками жилых помещений. Гражданину может быть отказано в приеме на учет, если дом, принадлежащий ему на праве собственности, находится в той местности, где он проживает и (или) трудится (учится), пригоден для проживания по своим санитарно-техническим характеристикам и соответствует социальной норме (установленной органами местного самоуправления норме проживания на одного человека);

в) пользующиеся равными правами на жилое помещение наравне с собственником жилого помещения (ч. 2 ст. 31 ЖК РФ).

В случае прекращения семейных отношений с собственником жилого помещения право пользования этим жилым помещением за бывшим членом семьи собственника жилого помещения не сохраняется. И если не представляется возможным обеспечить бывшего члена семьи по правилам ч. 4, 5 ст. 31 Кодекса жильем, он подлежит выселению без предоставления другой жилплощади.

Такие лица должны быть приняты на учет как нуждающиеся в жилье.

2) Наниматели жилых помещений по договорам социального найма, члены их семей, собственники жилых помещений, члены семей собственников, обеспеченные общей площадью жилого помещения на одного члена семьи менее учетной нормы, должны быть приняты на учет.

Факты проживания по найму нанимателей и их членов семьи, членов семьи собственника жилого помещения должны подтверждаться соответствующими договорами, документами о родственных отношениях, о времени и порядке вселения указанных лиц в помещение собственника.

3) «Проживающие в помещении, не отвечающем установленным для жилых помещений требованиям», означает:

а) проживание в помещениях, не являющихся по целевому назначению жилыми (подвальные, складские помещения, чердаки, вагончики, охранные будки и т.п.);

б) проживание в жилых помещениях, но не соответствующих санитарно-техническим, иным требованиям ко времени принятия нуждающихся на учет (см. комментарий к п. 4 ч. 1 ст. 4; ст. 15 Жилищного кодекса России).

На эти категории проживающих не распространяются требования законодательства относительно учетной нормы.

4) Согласно статье 51 ЖК РФ также признаются нуждающимися в обеспечении жильем граждане, являющиеся нанимателями жилых помещений по договорам социального найма, членами семьи нанимателя жилого помещения по договору социального найма или собственниками жилых помещений, членами семьи собственника жилого помещения, проживающими в квартире, занятой несколькими семьями, если в составе семьи имеется больной, страдающий тяжелой формой хронического заболевания, при которой совместное проживание с ним в одной квартире невозможно, и не имеющими иного жилого помещения, занимаемого по договору социального найма или принадлежащего на праве собственности.

К этим заболеваниям по аналогии закона относятся:

— активные формы туберкулеза всех органов и систем с выделением туберкулезной палочки;

— психические заболевания с хроническим течением, стойкой психотической симптоматикой и выраженными изменениями личности (шизофрения, маниакально-депрессивный психоз, эпилептическая болезнь, пресенильные и сенильные психозы);

— органические поражения центральной нервной системы со стойкими тяжелыми нарушениями функции конечностей и функции тазовых органов (последствия перенесенных тяжелых черепно-мозговых травм, травм позвоночника и спинного мозга, рассеянный склероз, боковой амиотрофический склероз, сирингомиелия, детский церебральный паралич);

— каловые, мочевые и влагалищные свищи, стома мочевого пузыря, противоестественный анус;

— тяжелая форма бронхиальной астмы с частыми приступами, осложненной дыхательной недостаточностью II — III степени;

— гемофилия и болезнь Виллибранда;

— тяжелые формы наследственных прогрессирующих нервно-мышечных дистрофий;

— сахарный диабет (I тип, средняя и тяжелая формы ).
———————————
Продолжает действовать Приказ Минздрава СССР от 28 марта 1983 г. (с изм. и доп. от 6 июня 1991 г.) «Об утверждении Списка заболеваний, дающих право лицам, страдающим этими заболеваниями, на первоочередное получение жилой площади» (текст Приказа официально не опубликован).

2. При наличии у гражданина и (или) членов его семьи нескольких жилых помещений, занимаемых по договорам социального найма и (или) принадлежащих им на праве собственности, определение уровня обеспеченности общей площадью жилого помещения осуществляется исходя из суммарной общей площади всех указанных жилых помещений.

При этом не имеет значения, находятся ли эти жилые помещения в том городе, селе, где гражданин проживает и работает, или в разных населенных пунктах.

Например, одно жилое помещение гражданина на основе договора социального найма может находиться в городе, где он проживает, а другое помещение на праве собственности — в районном центре. Уровень обеспеченности жильем этого гражданина и членов его семьи определяется исходя из суммы общей площади городского жилья и дома на праве собственности в районном центре.

Стаття 51. Користування водними об’єктами на умовах оренди

Водний кодекс України (ВКУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 18.12.2017
  • вступив у чинність 06.06.1995

Ст. 51 ВКУ в останній чинній редакції від 1 липня 2013 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ III. Водокористування

Глава 10. Види і порядок водокористування

Стаття 51. Користування водними об’єктами на умовах оренди

У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об’єкти, що:

використовуються для питних потреб;

розташовані в межах територій та об’єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Водні об’єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об’єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об’єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об’єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об’єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Типова форма договору оренди водних об’єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об’єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об’єктів визначаються у договорі оренди.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об’єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Сплата орендної плати за водний об’єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об’єктом.

У договорі оренди водного об’єкта визначаються зобов’язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об’єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Передача орендарем права на оренду водного об’єкта іншим суб’єктам господарювання забороняється.

Орендарі, яким водний об’єкт надано в користування на умовах оренди, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Користування водними об’єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Надання частин рибогосподарських водних об’єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України «Про аквакультуру».

Ст 51 пункт 1

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.

1. Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється, як правило, законодавством. Відповідно до частини четвертої ст. 51 КЗпП вона може встановлюватися і на підприємствах і в організаціях (у колективних договорах) для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда. Відзначимо, що вживання у першому випадку множини («дітей віком до 14 років»), а в другому — однини («дитину-інваліда») не дає підстав для висновку про те, що в частині четвертій ст. 51 КЗпП маються на увазі жінки, які мають двох або більше дітей або дитину-інваліда. Не буде суперечити ст. 51 КЗпП встановлення на підставі частини четвертої ст. 51 КЗпП скороченого робочого часу і для тих жінок, які мають хоча б одну дитину в зазначеному віці. Варто також враховувати, що встановлення для зазначеної категорії жінок скороченої тривалості робочого часу — це право, а не обов’язок підприємства, організації. А відповідно до ст. 91 КЗпП підприємства, організації мають право встановлювати пільги для будь-якого кола працівників. Проте для інших працівників (крім зазначених категорій жінок) підприємства мають право встановлювати пільги з робочого часу на підставі ст. 50, а не частини четвертої ст. 51 КЗпП.

Слова «за рахунок власних коштів», що містяться в частині четвертій ст. 51 КЗпП, прийшли в суперечність з податковим законодавством, а тому не повинні застосовуватись при визначенні меж прав підприємств. Справа в тому, що п. 5.10 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонив встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку на прибуток, крім тих, які зазначені в названому Законі. А п. 5.6.1 ч. 5.6 ст. 5 цього Закону дозволяє відносити до валових витрат платника податку на прибуток будь-які виплати в грошовій чи натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. Очевидно, маються на увазі домовленості між власником і виборним органом первинної профспілкової організації, що представляє інтереси трудового колективу, між власником і працівником, а отже, зазначені витрати підприємства можуть робити не за рахунок прибутку, а відносити їх на валові витрати.

2. Скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років складає 36 годин на тиждень. Для працівників віком від 15 до 16 років, а також для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул, робочий час встановлений скороченою тривалістю 24 години на тиждень.

3. В абзаці другому п. 1 ст. 51 КЗпП буквально говориться про тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час. Вона не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, встановленого для осіб відповідного віку. Оскільки особи, зазначені в абзаці другому п. 1 ст. 51 КЗпП, можуть мати різний вік, то і половина максимальної тривалості робочого часу буде дорівнювати 12 годинам (для осіб віком від 14 до 15 і від 15 до 16 років), 18 годинам (для осіб віком від 16 до 18 років) на тиждень. Зазначена тривалість робочого часу не є тривалістю скороченого робочого часу, встановленого законодавством. Це — передбачена законодавством максимальна тривалість неповного робочого часу цієї категорії працівників. Тому робота протягом цього часу оплачується пропорційно, тобто при зазначеній тривалості робочого часу виплачуватися працівникам буде не повна тарифна ставка (оклад), а тільки її половина чи відповідна менша її частина, якщо тривалість робочого часу буде меншою встановленої межі тривалості неповного робочого часу.

4. Скорочена тривалість робочого часу для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, не може перевищувати 36 годин на тиждень. У цих межах скорочення тривалості робочого часу диференціюється, як це визначено Переліком виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких надає право на скорочену тривалість робочого тижня (далі в межах коментарю до ст. 51 КЗпП — Перелік). Відповідно до доручення, даного Кабінетом Міністрів, Мінпраці затверджений Порядок застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких надає право на скорочену тривалість робочого тижня (далі в межах коментарю до ст. 51 КЗпП — Порядок). Прийняття названих нормативно-правових актів привело до припинення застосування в Україні відповідних нормативно-правових актів Союзу РСР).

5. Перелік є досить чітко відпрацьованим нормативно-правовим актом і тому міг би застосовуватися як акт прямої дії безпосередньо до трудових правовідносин. Однак п. 9 Порядку встановлює, що право працівника на скорочений робочий тиждень виникає тільки при віднесенні його робочого місця до категорії робіт із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Скорочена тривалість робочого тижня з урахуванням результатів атестації встановлюється колективним договором.

Атестація робочих місць провадиться в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше одного разу в п’ять років (п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці). Однак працівник не позбавлений права вимагати проведення атестації його робочого місця на предмет наявності шкідливих умов праці, які дають право на скорочений робочий тиждень відповідно до Переліку. Цю вимогу працівник вправі пред’явити в органі по розгляду трудових спорів (якщо не вдалося досягти домовленості з власником). За працівником слід визнати і право оспорити результати атестації. Встановлення за результатами атестації факту наявності шкідливих умов праці, що дають право на скорочений робочий тиждень відповідно до Переліку, означає, що працівник одержав із дня належного оформлення результатів атестації право на скорочений робочий тиждень, хоча відповідна робота і не включена до колективного договору як така, що дає право на скорочений робочий тиждень. Протилежне твердження (тобто твердження про те, що працівник одержує таке право з дня включення відповідної роботи до колективного договору) хоч і відповідало б п. 9 Порядку, але суперечило б нормативно-правовим актам вищої юридичної сили — Переліку і ст. 51 КЗпП.

Водночас, надання будь-яких компенсацій за минулий час (до оформлення результатів атестації, що підтверджують право на скорочений робочий тиждень) у зв’язку з тим, що працівникові не був скорочений робочий час, неможливо. Лише з дня оформлення результатів атестації, якщо фактично робочий тиждень не був скорочений, працівник може зажадати оплати праці з урахуванням переробітку.

6. При вирішенні питання про встановлення скороченого робочого часу не має значення відомча підпорядкованість, форма власності і галузева належність підприємства відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності.

7. Для визначення права працівників на скорочений робочий час важливо правильно встановити професію, до якої відноситься відповідне робоче місце з урахуванням фактично виконуваних працівником обов’язків і переліку робіт, які відносяться до цієї професії (спеціальності) відповідно до кваліфікаційного довідника. Найменування професії (посади) повинне відповідати Класифікатору професій. Необхідно також враховувати, що у відповідних розділах і підрозділах використовуються також узагальнені назви професій (наприклад, робітники, керівники та спеціалісти).

8. Скорочений робочий час встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий у шкідливих умовах не менше половини робочого часу, встановленого для відповідного виробництва, цеху, професії, посади із шкідливими умовами праці. Однак в окремих випадках у Переліку встановлюється, що право на скорочений робочий час працівник одержує за умови, що він «постійно зайнятий», «постійно працює» у шкідливих умовах. У таких випадках застосовується скорочений робочий час лише в дні, коли працівник фактично був зайнятий у цих умовах протягом усього скороченого робочого часу, встановленого для працівників відповідних виробництв, цеху, професій, посади. Використовується й протилежна правова конструкція — визнання працівників постійно зайнятими на роботах з шкідливими умовами праці — незалежно від фактичного часу роботу в таких умовах (підрозділ «Ветеринарна медицина» розділу 27 Переліку).

9. Якщо працівники не користуються правом на скорочений робочий час, однак в окремі періоди виконують роботи на виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, які надають право на скорочений робочий час, скорочений робочий час для них встановлюється в ці періоди, в які звичайно виконують роботи в цих виробництвах, цехах, за цими професіями та посадами.

10. Розділ 39 «Загальні професії» передбачає професії і посади, робота в яких надає право на скорочений робочий час незалежно від виробництва або цеху, в яких виконується робота. Однак ці професії і посади іноді спеціально передбачені в розділах і підрозділах Переліку, присвячених окремим виробництвам і цехам. Тоді працівникам повинен встановлюватися скорочений робочий час іншої тривалості, що передбачена відповідними спеціальними розділами і підрозділами (це може впливати на тривалість скороченого робочого часу, а в інших випадках дає змогу правильно атестувати робочі місця).

11. Окремі виробництва і цехи приводяться в Переліку без зазначення на професії (зазначаються лише «працівники» або «працівники, безпосередньо зайняті» у відповідному виробництві). У таких випадках право на скорочений робочий час надається всім працівникам цього виробництва, цеху (або всім працівникам відповідного виробництва, цеху, безпосередньо зайнятим на зазначених роботах).

12. У заголовках деяких розділів і підрозділів Переліку зазначаються види робіт. У цьому випадку робітники відповідних професій мають право на скорочений робочий час незалежно від виробництва або цеху, в яких ця робота виконується.

13. Бригадирам, помічникам і підручним робітникам, зайнятим у шкідливих умовах праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється тієї ж тривалості, що й робітникам відповідних професій, зазначеним у Переліку.

14. Правовою підставою встановлення скороченого робочого часу для медичних працівників є ст. 7 Основ законодавства України про охорону здоров’я, а також постанова РНК СРСР «Про тривалість робочого дня медичних працівників», яка зберегла чинність в Україні в частині, в якій відповідні відносини не урегульовані розділом 32 Переліку.

15. Хоча частина третя коментованої статті прямо передбачає встановлення законодавством скороченої тривалості робочого часу тільки для вчителів, така пільга надається всім педагогічним працівникам.

Лише на майстрів виробничого навчання, у тому числі зайнятих навчанням керуванню транспортними засобами, а також на вихователів професійно-технічних навчальних закладів поширюється нормальна тривалість робочого часу. Іншим працівникам, змістом трудової функції яких є безпосереднє ведення навчального процесу, встановлюється скорочений робочий час.

16. Регулювання робочого часу педагогічних працівників має істотну специфіку. Для працівників освіти, на яких поширюється дія Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, встановлена скорочена тривалість робочого часу, за якою провадиться оплата праці в розмірі посадового окладу. Навчальне навантаження між педагогічними працівниками розподіляється керівником закладу освіти за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації з урахуванням конкретних обставин. Обсяг навчальної та іншої роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується (п. 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти). Однак це твердження є правильним лише остільки, оскільки мова йде про збільшення обсягу педагогічного навантаження понад обсяг, який відповідає посадовому окладу, за погодженням з працівником. Якщо працівник не згоден на збільшення обсягу педагогічного навантаження понад зазначений обсяг, таке збільшення неможливе.

Скорочений робочий час тривалістю 18 навчальних годин протягом навчального тижня встановлено для вчителів загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкованості, типу і форми власності (ст. 25 Закону «Про загальну середню освіту») і керівників гуртків, секцій, студій, клубів, творчих об’єднань позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типу і форми власності (п. 1 ст. 22 Закону «Про позашкільну освіту»). Для вихователів загальноосвітніх навчальних закладів тривалість робочого часу (обсяг педагогічного навантаження) встановлена 30 годин, а для вихователів спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) — 25 годин на тиждень. При цьому спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) визначається як загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (чи) розумового розвитку (п. 1 ст. 9 Закону «Про загальну середню освіту»).

Скорочений робочий час (педагогічне навантаження) для педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів встановлений тривалістю від 20 до 36 годин на тиждень (ч. 3 ст. 30 Закону «Про дошкільну освіту»).

Відповідно до ст. 25 Закону «Про загальну середню освіту» розміри тарифних ставок інших педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів встановлюються Кабінетом Міністрів. У контексті цієї статті під «розмірами тарифних ставок» слід розуміти не лише власне тарифні ставки, але й відповідний обсяг педагогічного навантаження.

17. Максимальне навчальне навантаження тривалістю до 720 годин на навчальний рік встановлено для педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації (ч. 2 ст. 43 Закону «Про вищу освіту»). Такі вищі навчальні заклади визначаються в ст. 24 того ж Закону, а посади педагогічних працівників — ч. 2 ст. 48 того ж Закону.

18. Для науково-педагогічних працівників (професорів, доцентів, асистентів і викладачів і інших) вищих навчальних закладів (перелік основних посад цих працівників наводиться в ч. 2 ст. 48 Закону «Про освіту») максимальне навчальне навантаження встановлене тривалістю до 900 годин на навчальних рік. До цієї граничної річної норми робочого часу не включається час організаційної, методичної та наукової роботи.

19. Скорочений робочий час тривалістю 6 годин на добу (36 годин на тиждень) встановлено для інвалідів I і II груп, які працюють на підприємствах, у цехах і на дільницях, що призначені для використання праці цих осіб, якщо вони не користуються правом на одержання більш високих пільг (постанова Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого удосконалення використання праці пенсіонерів та інвалідів у народному господарстві і пов’язані з цим додаткові пільги»).

20. Ст. 21 Закону «Про пестициди і агрохімікати» надає право на скорочений робочий день працівникам, зайнятим на роботах з пестицидами і агрохімікатами. Перелік таких робіт не затверджувався, тому названі працівники мають таку пільгу за умови включення роботи до підрозділу «Хімічний захист рослин від шкідників і хвороб» розділу 27 «Сільське господарство» Переліку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня. Саме в цьому підрозділі сформульована така правова конструкція, як встановлення скороченого робочого тижня тривалістю 36 годин, включаючи 24 годин роботи в шкідливих умовах і доопрацювання 12 годин на тиждень на роботах, що не пов’язані з ядохімікатами. Ця правова конструкція використовується і в інших розділах Переліку.