Ст 222 в ч1

Рубрики Вопрос юристу

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами

1. Надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 222. Органи Національної поліції

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 28.08.2018
  • вступив у чинність 06.03.1996

Ст. 222 КУпАП в останній чинній редакції від 28 серпня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАПП) (статті 213 — 330)

Розділ III. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Глава 17. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення

Стаття 222. Органи Національної поліції

Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п’ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п’ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п’ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев’ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Коментар до статті 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами

1. Надання громадянином — підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів

чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі

на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні досади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок фінансування, кредитування і оподаткування господарської діяльності, права і законні інтереси кредиторів.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає в активній поведінці — у наданні вказаними у диспозиції ст. 222 особами органам державної влади, органам влади АРК чи органам місцевого самоврядування, банкам, іншим кредиторам свідомо неправдивої інформації з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Відповідальність за ст. 222 виключається у тому разі, коли обман має пасивний характер і полягає у приховуванні інформації, яку особа зобов’язана була повідомити на підставі закону чи

Під дотацією розуміють грошові кошти, які на безоплатній основі надходять з бюджету. Дотація застосовується в Україні не лише як метод бюджетного регулювання у разі перевищення видатків нижчих бюджетів над їхніми доходами (наприклад, дотації вирівнювання місцевим бюджетам), а й як допомога, що надається підприємствам для покриття збитків від їх господарської діяльності.

На відміну від дотації субвенція є різновидом тієї грошової допомоги, яка спрямовується на фінансування певного заходу, проекту, програми і підлягає поверненню у разі нецільового використання коштів.

Субсидією визнається допомога у грошовій або натуральній формах, яка подається державою місцевим органам влади, фізичним або юридичним особам, у т.ч. господарюючим суб’єктам, і спрямовується на фінансування конкретних заходів, напрямків економічної і соціальної діяльності, бажаних для суспільства (наприклад, на фундаментальні наукові дослідження, створення нових робочих місць, перепідготовку кадрів, виробництво певного виду продукції).

Кредит — це надання одним суб’єктом (кредитором) позички у грошовій або натуральній формах іншому суб’єктові (позичальнику) на умовах повернення її у встановлений термін і, за загальним правилом, поєднане зі сплатою відсотків. З огляду на положення чинного законодавства, потрібно розрізняти такі форми кредиту:

фінансовий, у т.ч. банківський, міжбанківський, комерційний (товарний), державний, споживчий, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, кредит під цінні папери.

Пільга щодо податків — це повне або часткове звільнення від сплати податку залежно від особливостей платника податку або характеру здійснюваної ним діяльності. Податкові пільги є альтерна-

тивою дотаціям, субсидіям, іншим варіантам бюджетного фінансування та пільговому кредитуванню.

Встановлення і скасування податкових пільг здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК, сільськими, селищними і міськими радами. Останні можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування (це стосується як загальнодержавних, так і місцевих платежів) у межах сум, які надходять до їхніх бюджетів. Податкові пільги не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування. Пільги щодо оподаткування місцевими податками і зборами встановлюються або змінюються виключно відповідними органами місцевого самоврядування. Переліки податкових пільг містяться у конкретних нормативних актах, які регламентують порядок нарахування і стягнення відповідних податків та інших обов’язкових платежів. Інформація про податкові пільги періодично систематизується ДПА України і публікується у спеціалізованому виданні.

Надання завідомо неправдивої інформації — це обман держави або кредиторів, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. Наприклад, у сфері банківського кредитування знаряддям коментованого злочину виступають документи, які надаються позичальниками банкам і в яких можуть міститись неправдиві дані:

1) кредитні заявки (клопотання); 2) установчі документи; 3) контракти, угоди, інші документи, які підтверджують, що кредит отримується для придбання товарів, робіт або послуг; довідки про результати дослідження кон’юнктури ринку; бізнес-плани; складські довідки про наявність товарно-матеріальних цінностей; 4) технікоекономічні обгрунтування; 5) проектно-кошторисна документація, рішення про відведення земельних ділянок, дозволи архітектурнобудівельних служб місцевих органів влади на будівництво; 6) документи про фінансовий стан, кредитоспроможність позичальника, страховика або поручителя; 7) документи, які стосуються застави, поручительства, гарантії як способів забезпечення кредиту (фіктивні гарантійні листи тощо),

У разі шахрайства з фінансовими ресурсами шляхом використання підроблених документів в діях винного вбачається ідеальна сукупність злочинів, у зв’язку з чим вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 222, 358 (366),

Інформація, що надається особою, яка вчинює шахрайство з фінансовими ресурсами, повинна бути неправдивою, тобто має не відповідати дійсності, приховувати або перекручувати у гірший або, навпаки, у кращий бік справжній стан речей 1 стосуватись тих обставин, які дають змогу отримати дотації, субсидії, субвенції, кредити або податкові пільги. Це ті дані, що сприяють незаконному отриманню фінансової допомоги, причинне зумовлюють її надання. Наприклад, у сфері банківського кредитування завідомо неправдива Інформація — це дані, які, впливаючи на волю кредитора, відповідно до вимог чинного законодавства, локальних нормативних актів банків і усталеної практики ділового обороту, враховуються в процесі прийняття рішення про надання кредиту та його умови (розмір кредиту, розмір відсотків, строк повернення кредиту, його

забезпечення тощо). Якби позичальник надав правильні відомості, банк не надав би кредит взагалі, або надав у меншому розмірі, або збільшив відсоток за кредитом у зв’язку з великим ризиком, або вимагав більш якісного забезпечення його повернення тощо.

Зміст свідомо неправдивої інформації може стосуватись не лише суб’єкта господарювання, який отримує у тій чи іншій формі фінансові ресурси, а й інших осіб (наприклад, страховиків або поручителів).

Банківське законодавство забороняє надання кредитів на: покриття збитків господарської діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств. Якщо відповідний суб’єкт, маючи намір використати кредитні ресурси на ці або інші цілі, не вказані у пакеті документів, звертається до банку з проханням надати кредит і подає документи, в яких міститься неправдива інформація про напрями використання позичених коштів, його дії слід кваліфікувати за ст. 222.

Охоплюються розглядуваним складом злочину ситуації, в яких нецільове використання кредиту заздалегідь планувалось особою, яка бажала спочатку заробити на кредитних коштах, а потім використати позичку на цілі, передбачені кредитним договором. Нецільове використання кредиту може полягати, наприклад, у: внесенні коштів на депозит і отримання за ним відсотків; придбанні нерухомості та іншого майна, що не має відношення до цілі, вказаної у кредитному договорі; переведенні кредитних коштів у готівку і використанні їх на власні потреби; погашенні інших отриманих раніше кредитів. Питання про відповідність вкладення позичкових коштів цілям, вказаним у кредитній угоді, потребує вирішення у кожному конкретному випадку.

Якщо суб’єкт господарської діяльності з об’єктивних причин, які виникли після укладення кредитної угоди, коригує свої фінансові плани, використовує кредит не за цільовим призначенням і не може своєчасно погасити заборгованість, склад злочину, передбачений ст. 222, відсутній.

Оскільки у ст. 222 йдеться про надання свідомо неправдивих даних банку з метою одержання кредиту, ситуації, в яких неправдива інформація надається банку не до або під час укладення кредитного договору, а після його підписання і видачі кредиту, складу цього злочину не утворюють. Водночас у разі використання кредитної лінії, що передбачає надання позички у грошовій безготівковій формі частинами протягом певного проміжку часу, свідомо неправдива інформація може бути надана банку позичальником вже безпосередньо у процесі кредитування, після укладання кредитного договору. Сума кожного кредиту в межах кредитної лінії оформлюється окремим строковим зобов’язанням, в якому вказується конкретний строк погашення позички. Якщо обман банку відбувається перед оформленням чергового строкового зобов’язання і видачею кредиту — частини загальної грошової суми, зазначеної у кредитній угоді, дії винного потрібно кваліфікувати за ст. 222.

Обман, пов’язаний із справжнім або вигаданим станом стійкої фінансової неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності,

утворює сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 218 і 222, лише у тому разі, коли винний не тільки перекручує фінансове становище підприємства-позичальника, а й має на меті незаконне одержання кредиту.

Злочин вважається закінченим з моменту надання конкретному адресату відповідної інформації незалежно від того, вдалося чи ні винному отримати той чи інший фінансовий ресурс, заподіяна чи ні потерпілому реальна майнова шкода.

У разі вчинення злочину у формі незаконного одержання пільг щодо податків злочин є закінченим з моменту ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів — з наступного дня після настання строку, до якого мали бути сплачені податок або інший обов’язковий платіж.

3. Суб’єкт злочину спеціальний, Це: 1) громадянин, який займається зареєстрованою підприємницькою діяльністю індивідуально, без створення юридичної особи; 2) засновник або власник суб’єкта господарської діяльності; 3) службова особа юридичної особи — суб’єкта господарської діяльності.

Суб’єктом злочину є також службові особи тієї юридичної особи, яка виступила як засновник чи власник юридичної особи суб’єкта господарської діяльності.

Про поняття господарської діяльності див. коментар до ст. 202. До кримінальної відповідальності за ст. 222 можуть притягуватись службові особи тих юридичних осіб, які не є суб’єктами підприємництва і державна реєстрація яких відбувається на підставі не Закону «Про підприємництво», а інших нормативних актів (наприклад, законів «Про благодійництво та благодійні організації», «Про об’єднання громадян»),

Фізична особа, яка фактично займається підприємницькою діяльністю без належної державної реєстрації, не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 222.

Суб’єктом шахрайства з фінансовими ресурсами не можуть виступати особи, які хоч і є індивідуалами-підприємцями або службовими особами суб’єктів господарської діяльності, але в кредитних відносинах виступають як приватні особи громадяни, котрі отримують споживчі кредити.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу та спеціальною метою — отримати вказаний у ст. 222 різновид фінансових ресурсів або пільгу щодо податків.

Керівник підприємства, який, не будучи компетентним у питаннях фінансового і господарського законодавства, підписує необхідні для отримання кредиту або інших фінансових ресурсів документи, в яких містяться неправдиві дані, не може бути притягнений до відповідальності за ст. 222.

Ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків у формі великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 222) може виражатися у непрямому умислі.

Особу, яка, надаючи свідомо неправдиву інформацію, прагнула привласнити одержані нею у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій, кредитів кошти, слід притягувати до кримінальної відповідальності за злочин проти власності — за шахрайство чи замах на нього.

Головними критеріями розмежування злочинів, передбачених ст. ст. 222 і 190, є спрямованість умислу та момент його виникнення. У разі шахрайства з фінансовими ресурсами умисел винного спрямований на тимчасове отримання кредитних коштів з наступним, можливо, несвоєчасним їх поверненням. У разі шахрайства винна особа укладає кредитний договір лише для того, щоб приховати злочинний характер своїх дій, спрямованих на безоплатне заволодіння назавжди чужим майном.

Якщо для шахрайського заволодіння кредитними коштами було використано створену або придбану юридичну особу — фіктивний суб’єкт підприємництва, дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 190, 205. У тому разі, коли умисел викрасти кошти, отримані у формі банківського кредиту, не встановлено, а кредитна заявка, техніко-економічне обгрунтування та інші документи надходять від фіктивного підприємства, дії особи, яка обрала розглядуваний спосіб обману кредитора, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст, 205, 222.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 222) є: 1) вчинення його повторно; 2) заподіяння ним великої матеріальної шкоди.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї. Матеріальна шкода визнається великою, якщо вона у 500 і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка До ст. 218). В цій частині шахрайство з фінансовими ресурсами є матеріальним складом злочину і визнається закінченим з моменту фактичного заподіяння вказаної шкоди. Матеріальна шкода може бути заподіяна внаслідок використання дотацій, субсидій, субвенцій не за цільовим призначенням, неповернення одержаного кредиту, ухилення від сплати податків.

Сам по собі факт нецільового використання кредитних коштів у разі їх вчасного повернення кредиторові не утворює кваліфікованого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222, оскільки такими діями матеріальна шкода кредитору не заподіюється.

Вирішуючи питання про те, чи заподіяно кредиторові у разі неповернення у встановлений строк наданого кредиту велику матеріальну шкоду, потрібно враховувати те. що кредитний договір може забезпечуватися договором застави майна, належного суб’єкту господарської діяльності. Якщо стосовно вказаного майна, вартість якого перевищує суму отриманого кредиту і відсотків за ним, було задіяно механізм стягнення і кошти від його реалізації планувалось спрямувати на задоволення майнових інтересів кредиторів, кваліфікація за ч. 2 ст. 222 за ознакою заподіяння великої матеріальної

Шкода, заподіяна кредиторові, може полягати у прямих збитках, спричинених неповерненням всього або частини кредиту, або в упущеній вигоді.

Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992р.

Закон України «Про бюджетну систему України в редакції від 29 червня 1995р. (ст.ст. 17,35).

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. (ст. 26).

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції України від 22 травня 1997р.

Закон України Про встановлення ставок податків і зборів (обов’язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування» він 14 жовтня 1998р. Закон України «Про Національний ‘банк України» від 20 травня 1999 р. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000р. Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 р. (ст. 34). Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. Положення про кредитування. Затверджене постановою Правління НБ № 246 від 28 вересня 1995р.

Постанова ПВС «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності № 12 від 25 грудня 1992р. (п. 19).

Постанова ПВС «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» №5 від 26 березня 1999р. (п.п.З. 14. 15).

Роз’яснення ВАС Про деякі питання вирішення спорт, пов’язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів» № 02-5/706 від 6 жовтня 1994 р.

Український юридичний портал

1. Надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам дер­жавної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одер­жання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої ма­теріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері надання фінан­сових ресурсів і податкових пільг. Додатковими об’єктами можуть бути власність або відносини щодо формування дохідної частини державного та місцевого бюджетів.

2. Предмет злочину — неправдива інформація, що надається вказаним у цій статті адресатам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кре­дитів чи пільг щодо податків. Тут йдеться тільки про таку інформацію, яка в конкретному випадку має юридичне значення для прийняття позитивно­го рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг. Ця інформація може неправдиво відображати фінансово-економічний стан або, певні сторони діяльності суб’єкта господарювання, мету отримання коштів чи засоби забезпечення їх повернення тощо. Спотворення відомостей може виявлятися в покращенні дійсності (наприклад, при отриманні кредиту) або, навпаки, — в її погіршенні (наприклад, при отриманні дотації). Якщо при цьому відомості хоч і перекручені, але дійсних даних юридичне достатньо, щоб прийняти позитивне рішення щодо надання фінансових ресурсів чи по­даткових пільг, — склад цього злочину відсутній (наприклад, особа подає відомості про 60 % працюючих на своєму підприємстві інвалідів, в дійсності їх 55 %, а для одержання податкових пільг згідно із законодавством достат­ньо 50 %).

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у наданні завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо по­датків у разі відсутності ознак злочину проти власності.

4. Надання неправдивої інформації спрямоване на введення вказаних адре­сатів в оману для незаконного одержання в такий спосіб субсидій, суб­венцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Проте фактичне одержан­ня цих ресурсів чи пільг не є обов’язковим для об’єктивної сторони цього злочину. Його слід враховувати при встановленні наслідків злочину, що має значення для кваліфікації за ч. 2 цієї статті.

5. Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залу­чення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО). Для кваліфікації цього злочи­ну не має значення, в якій із передбачених законом організаційно-правових форм банк був створений та на якій формі власності.

6. Під іншими кредиторами в цій статті слід розуміти не сторону в цивільно-правовому зобов’язанні, адже воно на момент надання неправдивої інформації ще не виникло, а того суб’єкта відносин у сфері господарської діяльності, який згідно із законодавством має право надавати кредити суб’єктам господарювання. Наприклад, надавати фінансові кредити за раху­нок залучених коштів мають право на підставі відповідної ліцензії лише кре­дитні установи. Саме фінансове кредитування є одним із видів фінансових послуг, надання яких регулюється спеціальним законодавством (Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. (ВВР. — 2002. — № 1. — Ст. 1).

7. Субсидія — це допомога у грошовій або натуральній формі, що на­дається за умови цільового призначення для стимулювання певної діяль­ності.

Субвенція — це фінансова допомога, яка надається для цільової реалізації конкретних програм, проектів і підлягає поверненню у разі нецільового ви­користання.

Дотація — це надання суб’єктам господарської діяльності бюджетних коштів за умови їх безповоротності для покриття виробничих витрат, збільшення обсягів виробництва, реалізації та підвищення якості продукції тощо.

Кредит — це грошова чи товарна позика, що надається кредитором пози­чальнику за умови повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків.

8. Надання суб’єктам господарювання субсидій, субвенцій, дотацій та кре­дитів за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до Бюджетно­го кодексу України, закону України про державний бюджет України на відповідний рік та окремих спеціальних нормативних актів. Наприклад, такі положення про державну підтримку селянських (фермерських) господарств передбачені Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» у редакції від 22 червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 32. — Ст. 341) та спільним наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтег­рації України «Про затвердження Порядку надання та використання коштів фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств» від 17 черв­ня 2002 р. (ОВУ. — 2002. — № 28. — Ст. 1342). У них йдеться про надан­ня коштів на зворотній або безповоротній основі.

9. Пільги щодо податків — це повне або часткове звільнення від сплати всіх або окремих податків (загальнодержавних чи місцевих), які передба­чені законодавством про оподаткування, зокрема Законом України «Про систему оподаткування» у редакції від 18 лютого 1997 р. (ВВР. — 1997. — № 16. — Ст. 119). Слід також враховувати, що Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право у 2003 році у вигляді експерименту запро­ваджувати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцеві податки і збори, виходячи зі специфіки соціально-економічного розвитку регіону (ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (ВВР. — 2003. -№ 10-11. — Ст. 86).

Пільги щодо податків установлюються і скасовуються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, се­лищними, міськими радами відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» (ст. 1). Пільги щодо загальнодержавних податків можуть встановлюватись або змінюватися тільки законами України про оподатку­вання, а щодо місцевих податків — виключно сільськими, селищними, міськими радами (див. також ст. 26 Закону України «Про місцеве самовря­дування в Україні» від 21 травня 1997 р. (ВВР. — 1997. — № 24. — Ст. 170).

10. Злочин вважається закінченим з моменту надання завідомо неправди­вої інформації, незалежно від того, чи була обманута особа, якій інформація була передана, а також чи були фактично одержані субсидії, субвенції, до­тації, кредити та пільги щодо податків.

11. Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєднаний з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо по­датків. Завідомість означає усвідомлення особою неправдивості інформації ще до фактичної передачі її адресату.

Якщо у момент надання неправдивої інформації особа мала за мету безвідплатне звернення майна на свою або інших осіб користь (наприклад, одержати кредит і не повертати його), вчинене кваліфікується залежно від обставин як замах на шахрайство або закінчене шахрайство (ст. 190 КК), тобто як злочин проти власності. Мотивом цих дій є прагнення особи неза­конно збагатити себе чи інших осіб за рахунок чужого майна. Це може, на­приклад, підтверджуватися тим, що після одержання коштів особа відразу переховується. Можлива ідеальна сукупність шахрайства з фінансовими ре­сурсами (ст. 222 КК) та шахрайства (ст. 190 КК) у тих випадках, коли осо­ба мала за мету безвідплатно обернути на свою або інших осіб користь ли­ше частину одержаних коштів.

12. Суб’єктом цього злочину може бути громадянин-підприємець або за­сновник чи власник суб’єкта господарської діяльності, а також службова особа суб’єкта господарської діяльності. Про поняття «службова особа» див. примітку та коментар до ст. 364 КК.

13. Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 222 КК як учинене повторно за умо­ви, що особа раніше вчинила дії, передбачені ч. 1 цієї статті, і через певний час до засудження чи після засудження за це (якщо судимість не була зня­та чи погашена в установленому законом порядку) знову вчинила їх. По­вторність цього злочину слід відрізняти від єдиного продовжуваного злочи­ну, тобто вчинення двох або більше тотожних дій, об’єднаних єдиним зло­чинним наміром (наприклад, особа, яка бажає незаконно одержати кредит, передає відповідний комплект документів із неправдивою інформацією час­тинами в різний час). Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і ко­ментар до неї.

14. Велика матеріальна шкода (ч. 2 ст. 222 КК) — це п’ятсот і більше не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 218 КК). Така шкода може виражатися, наприклад, у нецільовому вико­ристанні субсидій, субвенцій чи дотацій, неповерненні кредиту, ненадход-женні до бюджетів коштів у вигляді податків тощо. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного завдання великої матеріальної шкоди. У випадках ненадходження коштів до бюджетів таким моментом у судовій практиці визнається наступний день після настання строку, до якого мав бу­ти сплачений податок, або з моменту фактичного ухилення від його сплати, коли закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії (п. 14 постанови ПВСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 26 березня 1999 р. № 5 (Постанови (1963-2000). — Т. 2. — С. 149).

15. Шахрайство з фінансовими ресурсами слід відрізняти від ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК), а та­кож враховувати складне співвідношення цих злочинів. По-перше, у ст. 222 КК йдеться тільки про пільги щодо податків. Тому у випадках надання неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування, вчинене не містить складу цього злочину і може кваліфікуватись як спосіб ухилення від сплати цих зборів, обов’язкових платежів за ст. 212 КК.

По-друге, надання неправдивої інформації з метою незаконного одержан­ня пільг щодо податків (ст. 222 КК) слід відрізняти від приховування втра­ти права на податкові пільги (законно одержані раніше) як способу ухилен­ня від сплати податків (ст. 212 КК) (п. 15 вказаної постанови Пленуму Вер­ховного Суду України). Також за ст. 212 КК слід кваліфікувати надання особою недостовірних даних про наявність пільг щодо оподаткування (про­тилежне роз’яснення Пленуму Верховного Суду щодо цього, викладене там же, суперечить ст. 222 КК).

По-третє, надання неправдивої інформації з метою одержання пільг що­до податків, яке не завдало матеріальної шкоди, або завдана шкода у вигляді фактичного ненадходження коштів до бюджетів є меншою, ніж 1 000 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян, — не передбачене в ст. 212 КК, а тому в усіх випадках кваліфікується за ст. 222 КК. Коли така шкода скла­дає 1 000 і більше, проте є меншою від 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виникає конкуренція загальної (частини 1 чи 2 ст. 212 КК) та спеціальної (ст. 222 КК) норм, яку слід вирішувати шляхом застосування спеціальної норми про більш тяжкий злочин — шахрайство з фінансовими ресурсами. Нарешті, коли завдана шкода в 5 000 разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вирішальне зна­чення має не спосіб учинення злочину, а тяжкість його наслідків, тому зло­чин слід кваліфікувати тільки за ч. З ст. 212 КК як ухилення від сплати по­датків, що призвело до фактичного ненадходження в бюджети коштів в особливо великих розмірах.

По-четверте, можливі випадки вчинення дій, передбачених ст. 222 КК, Особою, яка не є суб’єктом цього злочину, що виключає застосування цієї статті, проте з урахуванням їх наслідків може бути кваліфіковано за ст. 212 КК. Наприклад, надання особою завідомо неправдивої інформації державним органам з метою незаконного отримання пільг щодо прибутко­вого податку з громадян може кваліфікуватися за ст. 212 КК як ухилення від сплати податку, що призвело до відповідних наслідків.

16. При вирішенні питання про співвідношення шахрайства з фінансо­вими ресурсами та фіктивного підприємництва (ст. 205 КК) слід врахову­вати, що ці норми передбачають різні дії, вчинення яких достатньо для виз­нання цих злочинів закінченими. Тому можлива лише реальна сукупність цих злочинів. Ці дії можуть вчинюватись однією і тією самою особою або різними особами, що може впливати на їх кваліфікацію. Наприклад, коли завідомо неправдива інформація, про яку йдеться в ст. 222 КК, надається службовою особою суб’єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого для зайняття фіктивним підприємництвом, — вчинене слід кваліфікувати за сукупністю статей 222 та 205 КК за умови, що саме ця особа раніше створила або придбала цей господарський суб’єкт, і лише за ст. 222 КК — у противному разі.

17. Питання про співвідношення шахрайства з фінансовими ресурсами та приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК) виникає у зв’язку з наявністю в складах цих злочинів однакових дій — подання недо­стовірних (неправдивих) відомостей. Проте ці дії мають різні причинно-наслідкові зв’язки та юридичне значення. У статті 220 КК вони є способом приховування стійкої фінансової неспроможності, і саме це завдає великої матеріальної шкоди кредиторові, яка є обов’язковою ознакою. У статті 222 КК такі дії пов’язані з метою незаконного одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків або із фактичним їх одержанням. Тому самі дії визнаються закінченим злочином, а наслідки виз­начаються з урахуванням зв’язку дій з указаними фінансовими ресурсами та податковими пільгами. У випадках конкуренції цих норм слід застосовува­ти ст. 222 КК, яка передбачає більш суворе покарання.

18. Якщо особа спочатку підробила документи, а потім їх використала при вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами, то вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів, передбачених статтями 366 чи 358 та 222 КК. Використання документа, підробленого іншою особою, охоп­люється ст. 222 КК.

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами
  • Сторінка 2
  1. Надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, ор­ганам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самовряду­вання, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності —

карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.

  1. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, —

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Стаття 222 у редакції законів України № 270-УІ від 15 квітня 2008р., № 3795-УІ від 22 вересня 2011 р. та № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)

  1. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які виникають у сфері надання суб’єктам господарювання та іншим особам фінансових ресурсів і податкових пільг. Додатковими об’єктами можуть виступати власність або відносини по формуванню дохідної частини державного та місцевого бюджетів.
  2. Предмет злочину — неправдива інформація, що надається вказаним у цій статті адресатам із метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. У статті 222 КК ідеться про таку інформацію, яка в конкретному випадку має юридичне значення як підстава для прийняття позитивного рішення щодо надан­ня фінансових ресурсів чи податкових пільг. Ця інформація може неправдиво відо­бражати фінансово-економічний стан або певні сторони діяльності суб’єкта господарю­вання чи іншої особи, мету отримання коштів чи засоби забезпечення їх повернення тощо. Спотворення відомостей може виражатися в покращенні дійсності (наприклад, при отриманні кредиту), або ж навпаки — в її погіршенні (наприклад, при отриманні дотації). Якщо при цьому відомості хоч і перекручені, але дійсних даних юридично достатньо, щоб прийняти позитивне рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг, склад цього злочину відсутній (наприклад, особа подає відомості про 60 % інвалідів, що працюють на підприємстві, насправді їх 55 %, а для одержан­ня податкових пільг згідно із законодавством достатньо 50 %).
  3. Об’єктивну сторону цього злочину характеризують незаконні дії — надання неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Респуб­ліки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам.

Передбачене ст. 222 КК словосполучення «у разі відсутності ознак злочину проти власності» слід розуміти як загальну умову застосування цієї статті, яку потрібно брати до уваги при встановленні всіх елементів цього складу злочину.

  1. Надання неправдивої інформації спрямоване на введення органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самовряду­вання, банків або інших кредиторів в оману для незаконного одержання в такий спо­сіб субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Фактичне одержан­ня цих ресурсів чи пільг не є обов’язковим для об’єктивної сторони цього злочину. Його слід враховувати при встановленні наслідків злочину, що має значення для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. Зазначені дії слід відрізняти від надання неправдивої інформації зазначеним у ст. 222 КК адресатам за згодою останніх на прийняття не­правдивої інформації.
  2. Банк — юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне пра­во надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000р. //ВВРУ. — 2001. — № 5 — 6. — Ст. 30). Для кваліфікації цього злочину не має значення, в якій із передбачених законом організаційно-правових форм банк був створений та на якій формі власності.
  3. Під іншими кредиторами в цій статті слід розуміти тих суб’єктів відносин у сфері господарської діяльності, які згідно із законодавством мають право надавати кредити суб’єктам господарювання або іншим юридичним чи фізичним особам. Зо­крема, надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів мають право на під­ставі відповідної ліцензії лише кредитні установи. Саме ж фінансове кредитування є одним із видів фінансових послуг, надання яких регулюється спеціальним законо­давством (див. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. //ВВРУ. — 2002. — № 1. — Ст. 1). Слід також відрізняти банки та інші фінансові установи як одну із сторін (кредитодавець) у кредитному договорі (ст. 1054 ЦК) від більш широкого кола осіб, які можуть ви­ступати стороною (позикодавцем) у договорі позики (ст. 1046 ЦК).
  4. Субсидія — це допомога у грошовій або натуральній формі, що надається за умови цільового призначення для стимулювання певної діяльності. Субвенція — це фінансова допомога, яка надається для цільової реалізації конкретних програм, про­ектів і підлягає поверненню у разі нецільового використання. Дотація — це надання суб’єктам господарської діяльності бюджетних коштів за умови їх безповоротності, для покриття виробничих витрат, збільшення обсягів виробництва, реалізації та під­вищення якості продукції тощо. Кредит — це грошова чи товарна позика, що надаєть­ся кредитором позичальнику за умови повернення у певний строк і, як правило, зі сплатою відсотків.
  5. Надання суб’єктам господарювання субсидій, субвенцій, дотацій та кредитів за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до БК, Закону України про Дер­жавний бюджет України на відповідний рік та окремих спеціальних нормативних актів. Наприклад, такі положення про державну підтримку фермерських господарств передбачені Законом України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. (ОВУ. — 2003. — № 29. — Ст. 1438). У ньому ідеться про надання коштів на поворотній або безповоротній основі. Наказом МФ від 30 вересня 2011 р. № 1223 затверджений Порядок обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету (ОВУ. — 2011. — № 97. — Ст. 3561). Відповідно до цього наказу до кредитів з державного бю­джету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з державного бюдже­ту на поворотній основі.
  6. Пільги щодо податків — це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку або сплата ним податку в меншому розмірі. Податкові пільги, порядок та підстави їх на­дання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист еко­номічної конкуренції виключно ПдК, який набрав чинності з 1 січня 2011 р., рішен­нями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самовряду­вання, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
  7. Злочин вважається закінченим із моменту надання завідомо неправдивої ін­формації, незалежно від того, чи була обманута особа, якій інформація була передана, а також чи були фактично одержані субсидії, субвенції, дотації, кредити та пільги щодо податків.
  8. Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, який характеризується завідомістю, тобто усвідомленням винною особою неправдивості інформації ще до фактичної передачі її адресату. Крім того, обов’язковою ознакою є мета одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів або пільг щодо податків. Зі змісту цієї кримі­нально-правової норми видно, що йдеться про мету незаконного одержання цих фі­нансових ресурсів чи пільг щодо податків у ситуації, коли у винної особи відсутні правові підстави для їх законного одержання. У цьому зв’язку потребує уваги роз’яснення ПВСУ, наведене у п. 16 Постанови від 8 жовтня 2004 р. № 15, у якому, зокрема, зазначено, що «надання платником податків завідомо неправдивої інформа­ції про наявність пільг з оподаткування чи з метою їх одержання за відсутності відповідних підстав слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 222 КК». У такій редакції це роз’яснення суперечить ст. 222 КК, у якій ідеться про надання завідомо неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо податків, однак ця стаття не передбачає кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивої інформації про на­явність пільг з оподаткування без мети їх одержання.

Зміст і спрямованість умислу особи, мотив, мета та момент їх виникнення мають вирішальне значення для відмежування цього злочину від злочинів проти власності, зокрема, від шахрайства (ст. 190 КК) та привласнення і заволодіння чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем (ст. 191 КК). Якщо у мо­мент надання неправдивої інформації особа мала за мету безвідплатно звернути кошти чи інше майно, отримані у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту, на свою або інших осіб користь (наприклад, одержати кредит і не повертати його), вчинене квалі­фікується як незакінчене або закінчене шахрайство (ст. 190 КК). Мотивом цих дій є прагнення особи незаконно збагатити себе чи інших осіб за рахунок чужого майна. Це може, наприклад, підтверджуватися тим, що після одержання коштів особа від­разу переховується. Якщо такий умисел був направлений на привласнення лише частини одержаних коштів чи іншого майна — вчинене кваліфікується за ст. 222 КК і як незакінчене або закінчене шахрайство (ст. 190 КК).

Дії службової особи, яка спочатку вчинила зазначені у ч. 1 ст. 222 КК дії, а після отримання суб’єктом господарювання коштів чи іншого майна у вигляді субсидії, субвенції, дотації чи кредиту вирішила їх привласнити і фактично привласнила — ква­ліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених статтями 222 і 191 КК. Застосу­вання ст. 191 КК у таких випадках обумовлено тим, що кошти чи інше майно, одер­жані суб’єктом господарської діяльності як субсидії, субвенції, дотації, кредити, пере­йшли у власність юридичної особи і привласнення їх службовою особою є злочином проти власності суб’єкта господарювання.

У судовій практиці питання відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності викликає труднощі, особливо це стосується діянь, пов’язаних з нецільовим використанням кредиту та його неповерненням (див., напри-

клад, Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 11 червня 2002 р. // РВСУ. — 2004. — С. 129 -132).