Комментарий к ст 307

Рубрики Наша практика

Статья 307. Заведомо ложные показание, заключение эксперта, специалиста или неправильный перевод

1. Заведомо ложные показание свидетеля, потерпевшего либо заключение или показание эксперта, показание специалиста, а равно заведомо неправильный перевод в суде либо при производстве предварительного расследования —

наказываются штрафом в размере до восьмидесяти тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до шести месяцев, либо обязательными работами на срок до четырехсот восьмидесяти часов, либо исправительными работами на срок до двух лет, либо арестом на срок до трех месяцев.

2. Те же деяния, соединенные с обвинением лица в совершении тяжкого или особо тяжкого преступления, —

наказываются принудительными работами на срок до пяти лет либо лишением свободы на тот же срок.

Примечание. Свидетель, потерпевший, эксперт, специалист или переводчик освобождаются от уголовной ответственности, если они добровольно в ходе дознания, предварительного следствия или судебного разбирательства до вынесения приговора суда или решения суда заявили о ложности данных ими показаний, заключения или заведомо неправильном переводе.

Комментарий к статье 307 Уголовного Кодекса РФ

1. Основной и факультативный непосредственные объекты преступления, закрепленного комментируемой статьей, те же, что и для преступления, предусмотренного ст. 306 УК.

2. Объективная сторона состоит в действии: ложном показании свидетеля или потерпевшего; ложном заключении или показании эксперта, специалиста; заведомо неправильном переводе переводчика. Указанные действия совершаются в процессе судебного разбирательства или при производстве предварительного расследования.

3. Показаниями являются сведения об обстоятельствах, подлежащих установлению по уголовному либо гражданскому делу, влияющие на разрешение дела по существу. Ложными показаниями являются сведения о существенных обстоятельствах, т.е. влияющие на вынесение судебного акта. Ложные показания о несущественных обстоятельствах (например, сколько лет свидетель знает обвиняемого и т.п.) не образуют преступления, закрепленного комментируемой статьей. Ложными являются показания, не соответствующие действительности.

4. Если лицо дает показания, но о ряде существенных обстоятельств намеренно не сообщает, такие показания являются ложными. Этим преступление, предусмотренное комментируемой статьей, отличается от отказа давать показания (ст. 308 УК), при котором лицо отказывается говорить.

5. Ложное заключение эксперта, специалиста состоит в неправильном изложении фактов, неверной оценке, выводах. Например, неотражение в заключении того, что удары были нанесены левшой, и т.п. Неправильный перевод — это намеренное искажение содержания высказываний или документов.

6. На стадии предварительного расследования заведомо ложное показание свидетеля или потерпевшего окончено с момента подписания протокола допроса, ложное заключение — с момента предъявления его экспертом или специалистом органу расследования, ложный перевод — с момента представления органу предварительного расследования подписанного перевода документа или с момента подписания протокола допроса. Во время судебного разбирательства преступление окончено с момента дачи устных показаний, заключения, перевода.

7. Субъективная сторона деяния — прямой умысел. Обязательно наличие заведомости ложности показания, заключения или перевода.

8. Субъект преступления специальный — достигший возраста 16 лет свидетель, потерпевший, эксперт, переводчик.

9. Квалифицирующий признак (ч. 2 статьи) — сопряженность деяния с обвинением в совершении тяжкого или особо тяжкого преступления.

10. В примечании к ст. 307 УК предусмотрен специальный вид освобождения от уголовной ответственности. Свидетель, потерпевший, эксперт, специалист, переводчик в обязательном порядке освобождаются от уголовной ответственности, если они до вынесения приговора или решения суда добровольно заявят о ложности данных ими показаний, заключения или перевода.

Комментарии к СТ 307 УК РФ

Статья 307 УК РФ. Заведомо ложные показание, заключение эксперта, специалиста или неправильный перевод

Комментарий к статье 307 УК РФ:

1. Непосредственным объектом преступления является установленный нормами процессуального законодательства порядок дачи показаний, заключений эксперта, специалиста или предоставления перевода в процессе осуществления правосудия или уголовного преследования. Дополнительным непосредственным объектом преступления являются права и законные интересы физических или юридических лиц — участников судопроизводства или уголовного преследования.

2. Объективная сторона состава преступления выражается в совершении любого из альтернативно перечисленных действий: а) заведомо ложные показания свидетеля или потерпевшего; б) заведомо ложные заключение или показания эксперта, специалиста; в) заведомо неправильный перевод переводчика. Указанные действия совершаются в процессе судебного разбирательства или при производстве предварительного следствия или дознания.

Показаниями являются сведения об обстоятельствах, подлежащих установлению по уголовному либо гражданскому делу, влияющие на разрешение дела по существу. Ложными показаниями являются те, в которых полностью или частично искажаются факты, существенные для расследования уголовного дела или рассмотрения его в суде. Это может выражаться в изложении несуществующих фактов, которые касаются события преступления; в отрицании или искажении реальных фактов или событий. Ложные показания о несущественных обстоятельствах (например, сколько лет свидетель знает обвиняемого и т.п.) не образуют состава этого преступления. Данный состав преступления отличается от отказа давать показания (ст. 308 УК), при котором лицо отказывается вообще сообщать какие-либо сведения, тем, что виновный все же сообщает определенные сведения ложного характера. Заведомо ложные показания сообщаются свидетелем, потерпевшим, экспертом или специалистом.
Ложное заключение эксперта заключается в неправильном изложении или искажении фактов, их неверной оценке либо в неверных выводах. Например, неправильная оценка вреда здоровью (вместо тяжкого назван вред здоровью средней тяжести), неотражение в заключении того, что удары были нанесены топором или ножом, и т.п. Неправильный перевод — это намеренное искажение смысла устной или письменной речи, документов при переводе с одного языка на другой.

3. Состав преступления — формальный. На стадиях предварительного расследования (следствия или дознания) заведомо ложное показание свидетеля или потерпевшего окончено с момента подписания протокола допроса, ложное заключение — с момента предъявления его экспертом или специалистом органу расследования, ложный перевод — с момента представления органу предварительного расследования подписанного перевода документа или с момента подписания протокола допроса. Во время судебного разбирательства преступление окончено с момента дачи устных показаний, заключения, перевода.

4. Субъект преступления специальный — вменяемый, достигший 16-летнего возраста свидетель, потерпевший, эксперт или переводчик.

5. Субъективная сторона состава преступления характеризуется виной в форме прямого умысла, на что указывает наличие заведомости ложного характера показаний, заключения или перевода. Мотивы совершенных действий значения для квалификации не имеют.

6. Квалифицированный состав преступления (ч. 2 ст. 307 УК) содержит один квалифицирующий признак — совершение того же деяния, соединенного с обвинением лица в совершении тяжкого или особо тяжкого преступления (см. комментарий к ст. 15 УК).

7. В примечании к ст. 307 УК предусмотрен особый вид освобождения от уголовной ответственности, который не относится к специальным видам деятельного раскаяния (ч. 2 ст. 75 УК РФ). Свидетель, потерпевший, эксперт, специалист, переводчик освобождаются от уголовной ответственности, если они добровольно в ходе дознания, предварительного следствия или судебного разбирательства до вынесения приговора или решения суда заявили о ложности данных ими показаний, заключения или перевода.

Комментарий к СТ 307 УПК РФ

Статья 307 УПК РФ. Описательно-мотивировочная часть обвинительного приговора

Комментарий к статье 307 УПК РФ:

1. Описательно-мотивировочная часть приговора, в свою очередь, состоит из установочной, доказательственной, мотивировочной частей, а также мотивировки недоказанной части обвинения.

Установочная часть может содержать:

1) краткую вводную формулировку признаков преступлений, в совершении которых подсудимый признается судом виновным, например состоящую в том, что суд «установил: N совершил вымогательство, т.е. требование передачи чужого имущества, по предварительному сговору с группой лиц, с применением насилия, в целях получения имущества в крупном размере»;

2) описание преступного деяния, признанного судом доказанным, с указанием места, времени, способа его совершения, формы вины, мотивов, целей и последствий преступления. При этом недопустимы такие формулировки, как, например: «в неустановленное время, в неустановленном месте, из не установленного следствием источника Г. по предварительному сговору с Б. незаконно приобрел 0,166 г героина. «. Мотивы, цели и последствия преступления (либо их отсутствие) указываются обязательно, даже когда они не охватываются квалификацией данного преступления. Если государственный обвинитель в судебном разбирательстве изменил обвинение в сторону его смягчения (ч. 8 ст. 246), то суд, независимо от того, какое мнение он имеет по отношению к обвинению, описывает преступное деяние в соответствии с измененным обвинителем обвинением;

3) отношение подсудимого к предъявленному ему обвинению как в полном объеме, так и в той части, в которой суд признает его виновным, выразившееся в полном или частичном признании либо непризнании им своей виновности. При частичном признании суд указывает, в каких именно конкретных деяниях подсудимый признает себя виновным, а в каких — нет, а также приводит доводы, которые выдвигает подсудимый в свою защиту. Если подсудимый отказался свидетельствовать против самого себя, то указывается на то, что он отказался давать показания в судебном заседании.

В доказательственной части раскрывается содержание всех без исключения исследованных судом в судебном разбирательстве доказательств — как подтверждающих виновность подсудимого, так и направленных в сторону оправдания.

В мотивировочной части приговора необходимо привести всесторонний анализ (оценку) доказательств, на которых суд основал выводы, при этом должны получить оценку все доказательства, как уличающие, так и оправдывающие подсудимого. Суд обязан объяснить, почему он принимает одни из исследованных по делу доказательств и отвергает другие. В случае когда в деле имеется несколько заключений экспертов, содержащих различные выводы по одним и тем же вопросам, суду следует дать в приговоре оценку каждому из них в совокупности с другими доказательствами по делу и привести мотивы, по которым он согласился с одним из заключений и отверг другие. В описательной части приговора должна быть также дана оценка доводам, приведенным подсудимым в свою защиту. В случае изменения подсудимым показаний, данных им при производстве дознания или предварительного следствия, суд обязан тщательно проверить те и другие его показания, выяснить причины изменения показаний и дать им оценку в совокупности с иными собранными по делу доказательствами.

В приговоре необходимо мотивировать выводы суда относительно квалификации преступления по той или иной статье уголовного закона, его части либо пункту. Признавая подсудимого виновным в совершении преступления по признакам, относящимся к оценочным категориям (тяжкие или особо тяжкие последствия, крупный или значительный ущерб, существенный вред, ответственное должностное положение подсудимого и другие), суд не должен ограничиваться ссылкой на соответствующий признак, а обязан привести в описательной части приговора обстоятельства, послужившие основанием для вывода о наличии в содеянном указанного признака.

Если подсудимый совершил одно преступление, которое ошибочно квалифицировано несколькими статьями уголовного закона, суд должен указать об исключении ошибочно вмененной подсудимому статьи уголовного закона только в описательной части приговора, приведя соответствующие мотивы.

Когда подсудимому предъявлено обвинение по нескольким статьям уголовного закона и суд в ходе судебного разбирательства придет к выводу о необходимости по некоторым из них по установленным законом основаниям прекратить дело (ст. 254), мотивированное решение об этом излагается не в приговоре, а в определении (постановлении) суда, вынесенном одновременно с приговором. В этом случае в описательной части приговора необходимо указать, что дело по обвинению подсудимого в совершении других преступлений прекращено отдельным определением (постановлением).

Всякое изменение обвинения в суде должно быть мотивировано в описательной части приговора. Суд вправе изменить обвинение и квалифицировать действие подсудимого по другой статье уголовного закона, а равно квалифицировать отдельные эпизоды преступления по статье закона, по которой подсудимому не было предъявлено обвинение, лишь при условии, если действия подсудимого, квалифицируемые по новой статье закона, вменялись ему в вину и не были исключены судьей из обвинительного заключения (акта) при назначении судебного заседания, не содержат признаков более тяжкого преступления и существенно не отличаются по фактическим обстоятельствам от обвинения, по которому дело принято к производству суда, а изменение обвинения не ухудшает положения подсудимого и не нарушает его права на защиту .

———————————
См.: п. 9 Постановления ПВС РФ от 29.04.1996 N 1 «О судебном приговоре» // РГ. 22.05.1996. N 95.

2. Суды обязаны выполнять требования ч. 4 ст. 307 о необходимости мотивировать в приговоре выводы по вопросам, связанным с назначением подсудимому вида и размера наказания. При этом под «мотивами» следует понимать конкретные фактические обстоятельства дела, установленные в судебном разбирательстве посредством доказательств, указывающие на повышенную общественную опасность подсудимого, устойчивость его антисоциальной психологической установки, а не просто абстрактные рассуждения о том, что «исправление подсудимого невозможно без изоляции его от общества».

Комментарий к ст 307

Кнопка вызова консультанта находится внизу каждой страницы справа. Это БЕСПЛАТНО и КОНФИДЕНЦИАЛЬНО ! Обязательно пишите в форме Ваш вопрос. Это позволит нам сразу предоставить Вам соответствующего направлению юриста. У нас работают проверенные специалисты самой высокой квалификации и большим опытом. Или звоните нам. Звонок БЕСПЛАТНЫЙ.

Для регионов:

8 (800) 333-45-16 доб. 579

Для Москвы и МО:

8 (499) 703-35-33 доб. 281

Санкт-Петербург, Ленинградская область:

8 (812) 309-52-81 доб. 835

НАВИГАЦИЯ ПО САЙТУ

  • УК РФ ›
  • Глава 31 ›
  • Комментарий к статье 307

Комментарий к статье 307

1. Статья направлена на охрану интересов правосудия, а также законных интересов лиц, к которым могут относиться ложные сведения, сообщаемые при допросе в суде (по уголовному, гражданскому или административному делу), а также при производстве предварительного следствия или дознания. Субъектами преступления являются свидетели, потерпевшие, эксперты или переводчики, официально признанные таковыми в соответствии с Уголовно-процессуальным или Гражданско-процессуальным кодексом. Обвиняемый и подозреваемый за дачу ложных показаний ответственности не несут. Показания свидетеля (потерпевшего) будут ложными, если в них сообщаются вымышленные сведения, искажаются или скрываются (умалчиваются) действительные, известные ему факты. Если свидетель (потерпевший) просто отказывается говорить, он может быть привлечен к ответственности не по данной статье, а за отказ от дачи показаний (ст. 308). Ложное заключение эксперта может состоять в неправильном изложении установленных во время экспертизы фактов, сокрытии их или сообщении несуществующих, а также в неверных объяснениях установленных экспертизой обстоятельств.

2. Неправильный перевод предполагает искажение содержания высказываний участников процесса, имеющих значение по делу. Как показания свидетелей и потерпевших, так и заключение эксперта являются для них заведомо ложными, а перевод — заведомо неправильным. Это означает, что указанные лица действуют с прямым или косвенным умыслом, сознавая, что сообщают неправильные сведения суду, органам предварительного следствия или дознания и желая или по крайней мере допуская это. Мотивами таких действий могут быть стремление улучшить или, напротив, ухудшить положение обвиняемого, боязнь мести с его стороны, корысть, ложно понимаемые интересы борьбы с преступностью и др.

3. Ошибки, содержащиеся в показаниях и заключении, равно как и допущенные при переводе, если они не совершены умышленно, а допущены по небрежности или стали результатом добросовестного заблуждения, не влекут уголовной ответственности указанных лиц.

4. Мера наказания виновных повышается (ч. 2), если описанные в статье действия соединены с обвинением какого-либо лица (участвующего в деле или постороннего) в совершении тяжкого или особо тяжкого преступления (эти понятия см. в ст. 15 УК и комментарии к ней).

5. Примечание к статье направлено на предотвращение серьезных последствий дачи ложных показаний (неправильного заключения эксперта или перевода), которые могут быть положены в основу приговора или решения суда. Примечание дает возможность лицам, совершившим рассматриваемое преступление, осознать свой поступок, исправить случившееся и избежать уголовной ответственности.

Научно-практический комментарий:

1. Объект преступления — нормальная деятельность органов суда, следствия и дознания по получению достоверных доказательств. Факультативным объектом могут быть интересы личности.
Опасность рассматриваемого деяния состоит в том, что оно существенно препятствует расследованию дела, объективному исследованию обстоятельств, установлению истины, может привести к вынесению неправосудного приговора, решения или иного судебного акта и тем самым серьезно нарушить интересы не только правосудия, но и личности.
2. Объективная сторона состоит из ряда действий, указанных в законе: а) ложном показании свидетеля, потерпевшего или специалиста; б) ложном заключении эксперта; в) неправильном переводе.
Показания в уголовном процессе — это сведения об обстоятельствах, подлежащих установлению по делу, в том числе о личности обвиняемого, потерпевшего, взаимоотношениях с ним; в гражданском процессе — сведения по любым обстоятельствам, относящимся к иску; в арбитражном процессе — сведения, имеющие значение для правильного разрешения спора арбитражным судом. Преступными будут являться только те показания, которые касаются существенных обстоятельств, т.е. влияют на вынесение законного и обоснованного приговора, решения или иного судебного акта. Они относятся: в уголовном судопроизводстве — к предмету доказывания, в гражданском — к предмету иска.
Показания должны быть ложными, т.е. не соответствующими действительности полностью либо в какой-нибудь части.
Ложными показаниями не может быть признано умолчание о существенных обстоятельствах, относящихся к предмету доказывания либо к предмету иска.
Ложные показания образуют состав рассматриваемого преступления, если они даны управомоченному на то лицу, в установленном законом порядке и надлежащим образом процессуально оформлены. Иначе они не обладают свойством допустимости и не могут учитываться при разрешении дела по существу.
Заключение эксперта является ложным, если оно содержит искажение фактов, неверную оценку либо выводы, не основанные на материалах уголовного, гражданского или арбитражного дела. Это может, например, относиться к оценке вреда, причиненного здоровью (вместо средней тяжести указывается тяжкий или наоборот), источнику образования следов при трасологической экспертизе, тормозному пути — при автотехнической и т.п.
В отличие от ложных показаний свидетеля, потерпевшего и специалиста умолчание экспертом о существенных обстоятельствах, выразившихся в том, что в заключении не была отражена часть фактов либо отсутствует их оценка, также образует состав рассматриваемого преступления.
Неправильный перевод — это искажение смысла переведенной с одного языка на другой устной речи (показаний свидетеля, потерпевшего, обвиняемого, вопросов судьи и т.п.) либо документов.
3. Преступление имеет формальный состав. Момент его окончания в уголовном судопроизводстве зависит от стадии процесса и совершенного деяния. На стадии предварительного расследования ложные показания свидетеля, потерпевшего или специалиста образуют оконченное преступление с момента подписания протокола допроса, ложное заключение — с момента его предъявления экспертом органам следствия или дознания; ложный перевод допроса — с момента подписания протокола, документа — с момента предъявления его перевода переводчиком органам следствия и дознания. В стадии судебного разбирательства (как по уголовным, так и по гражданским и арбитражным делам) преступление окончено, когда свидетель, потерпевший или специалист закончил дачу показаний, эксперт изложил содержание заключения, переводчик осуществил перевод показаний или документа.
4. С субъективной стороны преступление совершается только с прямым умыслом. Мотивы не указаны в законе. Они могут быть различными: месть, зависть, ревность и иные побуждения.
5. Субъект преступления специальный — достигший возраста 16 лет свидетель, потерпевший, эксперт, специалист и переводчик.
6. Законом предусматривается специальное основание освобождения указанных лиц от ответственности. В примечании к комментируемой статье говорится, что свидетель, потерпевший, эксперт, специалист или переводчик освобождаются от уголовной ответственности, если они добровольно в ходе дознания, предварительного следствия или судебного разбирательства до вынесения приговора или решения суда заявили о ложности данных ими показаний, заключения или заведомо неправильном переводе.
7. В части 2 ст. 307 назван квалифицирующий признак: заведомо ложные показания, заключение эксперта или неправильный перевод, соединенные с обвинением в совершении тяжкого или особо тяжкого преступления.

Коментар до статті 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини,-

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або Їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті, частина перша статті 309 цього Кодексу).

1. Об’єктом злочину є правовий режим обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, під яким розуміються види діяльності, пов’язані з: культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини; розробкою, виробництвом, виготовленням, зберіганням, розподілом, перевезенням, пересиланням, придбанням, реалізацією, відпуском, ввезенням на територію України, вивезенням з території України, використанням, знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до Переліку, що дозволяються та контролюються згідно з чинним законодавством,

Обіг зазначених засобів і речовин (у т.ч. прекурсорів, включених до списку № 1 таблиці IV Переліку) на території України дозволяється лише з метою застосування у медичній практиці або для науково-дослідної роботи, експертної чи оперативно-розшукової діяльності, або з навчальною метою в порядку, встановленому законодавством.

2. Предметом злочину виступають наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги. Про їх поняття див. коментар до ст.305.

3. Об’єктивна сторона злочину описана як вичерпний перелік альтернативних форм злочинної поведінки, а саме незаконні: 1) виробництво; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6> пересилання; 7) незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин — це дії, пов’язані з серійним одержанням наркотичних засобів та/або психотропних речовин із хімічних речовин та/або рослин. Серійне одержання зазначених засобів або речовин означає їх виготовлення серіями, за певним стандартом (нормою, зразком, мірилом), тобто вони є типовим виробом, що має задовольняти певним вимогам щодо якості, хімічного складу, фізичних властивостей, ваги, форм і розмірів. Йдеться про одержання наркотичних засобів і психотропних речовин в умовах фармацевтичного підприємства. Це промисловий спосіб виготовлення зазначених засобів і речовин. Виробництво наркотичних засобів або психотропних речовин поза обліком на підприємствах, які випускають подібну продукцію, за наявності підстав слід додатково кваліфікувати за ст, 308.

Оскільки обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин на території України взагалі заборонено, тобто не існує їх законного виробництва, виготовлення тощо, то недоречним видається згадування у ст. 307 про незаконні дії з ними.

Виготовлення наркотичних засобів та/або психотропних речовин — це дії, включаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких одержуються наркотичні засоби та/або психотропні речовини, а також відбувається перетворення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів на готові для використання форми наркотичних засобів чи психотропних речовин або лікарські засоби, що їх вміщують. Таким чином, виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин означає створення їх будьяким способом, незалежно від концентрації та фізичного стану початкового й одержаного продукту (твердого — порошкова маса, зерна, спресовані плитки; рідкого — розчини, суміші з нейтральними речовинами тощо). Це може бути перероблення сировини чи напівфабрикатів, що містять наркотичні субстанції в чистому вигляді чи у вигляді хімічних сполук. Наприклад, виготовлення може здійснюватися шляхом екстракції наркотиків з певних рослин, лікарських препаратів. Виготовленням треба визнавати також підвищення концентрації наркотичного засобу шляхом його рафіну-

вання (очищення від домішок) чи синтезування (отримання складних хімічних сполук з простих). Операції з виготовлення зазначених засобів і речовин можуть бути зовсім нескладними і полягати, наприклад, в доведенні наркотиковмісних рослин до стану, що дає змогу використовувати їх як наркотики (сушіння, різання, приготування відвару). Це може бути також відокремлення макової соломи чи соку (опію) від рослин маку або листя, суцвіть та смоли від конопель (раніше такі дії визначалися законом як вироблення наркотичних засобів).

Під виробництвом і виготовленням наркотичних засобів або психотропних речовин слід розуміти не сам технологічний процес, а отримання готового для вживання засобу (речовини), що має здатність привести у стан ейфорії, наркотичного чи токсичного сп’яніння, зняти абстинентний синдром. Сам же процес виробництва (виготовлення) наркотиків слід розцінювати як замах на вчинення цього злочину, а придбання, наприклад, фармацевтичних препаратів, що містять наркотичні субстанції (але не віднесені до наркотичних засобів чи психотропних речовин), для їх наступної переробки — як готування до злочину.

Придбання наркотичних засобів або психотропних речовин — це їх купівля, отримання в обмін на інші товари і речі, у вигляді позички, дарунка, нагороди, сплати боргу, привласнення знайденого, збирання (лише щодо наркотиків) дикоростучих конопель і маку (їх частин), а також післяжнивних залишків неохоронюваних посівів наркотиковмісних рослин, відходів виробництва, які містять наркотичні речовини, тощо. Отже, придбання зазначених предметів може бути як сплатним, так і безоплатним,

Зберігання — це будь-які умисні дії, пов’язані з незаконним перебуванням наркотичних засобів або психотропних речовин у володінні винної особи. При цьому не має значення тривалість зберігання і те, таємно чи відкрито і в якому саме місці зберігаються ці засоби чи речовини. Зберігання наркотичних засобів або психотропних речовин належить до триваючих злочинів. Ст. ст. 307 і 198 співвідносяться як спеціальна та загальна норми, тому в разі їх конкуренції повинна застосовуватися спеціальна норма.

Перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин — це переміщення їх з однієї території до іншої в межах України, причому обов’язковим елементом перевезення є використання будьякого транспортного засобу (потягу, літака, судна, автомобіля, трамвая, тролейбуса, електропоїзда метрополітену, мотоцикла, іншої самохідної машини, кінної запряжки тощо). Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу, а також відстань, на яку здійснено перевезення

Від перевезення потрібно відрізняти перенесення наркотичних засобів або психотропних речовин, коли для переміщення їх у просторі не використовувався будь-який транспортний засіб. Такі дії мають розглядатись як незаконне придбання та/або незаконне зберігання зазначених засобів або речовин.

Пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин полягає у переміщенні їх у просторі шляхом відправлення з одного пункту в інший поштою, багажем, посильним тощо. Злочин вважається закінченим з моменту відправлення, наприклад, бандеролі, багажу, пакета, листа з наркотичним засобом. Факт отримання адресатом відправлених йому наркотиків правового значення не має.

Під незаконним збутом розуміються будь-які способи сплатного чи безоплатного розповсюдження наркотичних засобів або психотропних речовин серед невизначеного кола осіб (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позичання, за певних умов — введення наркотику чи психотропної речовини його володільцем іншій особі шляхом ін’єкцій, пригощання цигарками, які містять наркотик, тощо). Незаконний збут передбачає відчуження цих засобів чи речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як своїм майном.

Збут наркотичних засобів або психотропних речовин, поєднаний зі схилянням особи до їх вживання, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 307 і 315. У разі, коли винний під виглядом наркотичних оплатно збуває якісь інші засоби, його дії утворюють склад шахрайства (ст. 190). Якщо при цьому винний ще й схиляв покупця до такої угоди, його дії слід додатково кваліфікувати як замах на підбурювання до придбання наркотичних засобів або психотропних речовин. Покупці в таких випадках несуть відповідальність за замах на незаконне придбання названих засобів або речовин, оскільки злочин не було доведено до кінця з причин, що від них не залежали.

Якщо наркотичний засіб чи психотропна речовина були виготовлені для збуту, а особа не встигла здійснити останнє, вона має нести відповідальність за виготовлення з метою збуту наркотичного засобу чи психотропної речовини. Одночасне виготовлення наркотиків для себе і для збуту охоплюється ст. 307, якщо їх предметом є один і той же наркотичний засіб (психотропна речовина). Якщо ж один вид наркотичного засобу (психотропної речовини) виготовляється для збуту, а інший — для особистого вживання, має місце сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 307 і 309.

4. Суб’єкт злочину загальний. При вчиненні злочину із залученням неповнолітнього або малолітнього (ч. ч. 2 і 3 ст. 307) та щодо малолітнього (ч. З ст. 307) суб’єктом може бути лише повнолітня особа.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою збуту при виробництві, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні чи пересиланні особою наркотичних засобів або психотропних речовин. Про умисел на збут наркотичних засобів або психотропних речовин можуть свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала чи виготовила ці засоби або речовини, так і сукупність інших обставин: їх великий або особливо великий розмір, упаковка та розфасовка, наявність сировини для їх виготовлення тощо

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. ст. 308-310, 312, 314, 315, 317; 4) із залученням неповнолітнього; 5) щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у великих розмірах;

6) щодо особливо небезпечних наркотичних засобів або психотронних речовин, а також 7) збут наркотичних засобів чи психотропних Речовин у місцях, що призначені для проведення навчальних, спорти-

вних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян; 8) збут чи передача цих засобів або речовин у місця позбавлення волі (ч. 2 ст. 307), а особливо кваліфікованими — вчинення його: 1) організованою групою; 2) щодо наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в особливо великих розмірах; 3) із залученням малолітнього або щодо малолітнього (ч. З ст. 307).

Про поняття лозіпорності див. ст. 32 і коментар до неї. Перевезення і наступне зберігання викрадених чи незаконно придбаних наркотичних засобів чи психотропних речовин (ст. 307 і 309) повторності не утворює. Проте повторність має місце у випадку, коли ці засоби й речовини збуваються кільком особам.

Залучення неповнолітнього — це фактичне втягнення його дорослим шляхом психічного, фізичного впливу або й інший спосіб у незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів або психотропних речовин. Неповнолітній у складі цього злочину — це особа у віці від 14 до 18 років.

Під місцями, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, розуміються школи, училища, коледжі, технікуми, вищі навчальні заклади, стадіони, палаци спорту або культури, театри, кінотеатри, зали й майданчики для дискотек та естрадних виступів тощо (як внутрішні приміщення, так і території, що прилягають до названих будівель). Під шшими місцями масового перебування громадян розуміються вокзали, пристані, місця масового відпочинку — багатолюдні пляжі, парки, ринки тощо.

Місця позбавлення волі — це кримінально-викопавчі установи, слідчі ізолятори, ізолятори тимчасового тримання, гауптвахти тощо.

Вчинення -злочину щодо малолітнього означає, що останньому збуваються, пересилаються тощо з метою збуту наркотичні засоби або психотропні речовини. Малолітній — це особа, якій не виповнилося 14 років.

Про поняття великого та особливо великого розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів див. примітку до ст. 305.

7. Ч. 4 ст. 307 передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, передбачене ч. 1 ст. ст. 307. Таке звільнення застосовується за сукупності умов, а саме, якщо особа: 1) добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги; 2) вказала джерело їх придбання; 3) сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом

Під добровільною здачею наркотичних засобів або психотропних речовин розуміються дії особи, яка мала можливість володіти ними й надалі, але з власної волі здала їх представникам влади. Усна чи письмова заява про бажання добровільно здати наркотичні засоби чи психотропні речовини, зроблена особою (або виявлена в неї) під час затримання чи обшуку, сама по собі не може визнаватися підставою для звільнення від відповідальності.

Добровільний характер поведінки винного у цій ситуації означає, що особа мала можливість продовжувати протиправну діяльність чи переховуватись від органів правосуддя (об’єктивний критерій), усвідомлює таку можливість і не бажає нею скористатися (суб’єктивний критерій). Припинення незаконної діяльності з власної волі є вільним від впливу зовнішніх обставин, які вказують на те, що правоохоронні органи володіють відомостями (чи скоро їх матимуть) про кримінальний характер дії винного. Ч. 4 ст. 307 може бути застосована і тоді, коли правоохоронним органам стало відомо про придбання, зберігання чи інші дії з наркотичними засобами чи психотропними речовинами, які утворюють їх незаконний обіг, але вони були не в змозі їх вилучити, оскільки не знали місця схованки, а особа з власної волі видала ці засоби чи речовини.

Наявність будь-якої кваліфікуючої чи особливо кваліфікуючої ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 307 і 309, перешкоджає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307.