Ч 5 ст 302 коап

Рубрики Процессы

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Науково-практичний коментар.

Стаття 302. Припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення

За наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Коментар:

Стаття 247 КпАП встановлює обставини, що виключають провадження в справі про адміністративні правопорушення. Провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, перелічених у ст. 247 КпАП. У разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення і виникнення таких обставин:

-п. 4 ст. 247 КпАП — видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

-п. 6 ст. 247 КпАП — скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

-п. 9 ст. 247 КпАП — смерть особи, щодо якої розпочато провадження в справі -виконання постанови припиняється.

Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Стаття 92 Конституції України визначає, що законом України оголошується амністія. Тобто виключним правом видання акта амністії наділена Верховна Рада України. Таким чином, у разі видання Верховною Радою України акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення, постанова про накладення адміністративного стягнення припиняє виконуватися.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КпАП закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення. Вчиненні до видання цих законів. Скасувати акт, який встановлює відповідальність за адміністративне правопорушення, може орган, який його видав. Згідно з п. 22 ст. 92 Конституції України діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами України, які в свою чергу видаються Верховною Радою України. Таким чином, при виданні Верховною Радою України акта скасування адміністративної відповідальності за певні правопорушення виконання постанови з цього правопорушенню припиняється.

В адміністративному процесі діє загальний принцип індивідуалізації виконання покарання. Тобто нести відповідальність за правопорушення може лише особа, яка його вчинила. Звичайно, у випадку смерті особи, щодо якої розпочато провадження в справі, виконання постанови припиняється.

Рішення про припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення приймається органом (посадовою особою), що відповідає за звернення постанови до виконання, тобто органом, який виніс постанову. На основі цього рішення органи, які безпосередньо виконують постанову, а також інші органи, що беруть участь у виконанні постанови, припиняють виконувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Кодекс РК Об административных правонарушениях
Статья 302. Повреждение электрических сетей

1. Повреждение электрических сетей напряжением до 1000 вольт (воздушных линий электропередачи, подземных и подводных кабельных линий, трансформаторных и преобразовательных подстанций, распределительных устройств и переключающих пунктов) –

влечет штраф на физических лиц в размере восьми, на субъектов малого предпринимательства или некоммерческие организации – в размере пятнадцати, на субъектов среднего предпринимательства – в размере двадцати пяти, на субъектов крупного предпринимательства – в размере пятидесяти месячных расчетных показателей.

2. Повреждение электрических сетей напряжением свыше 1000 вольт (воздушных линий электропередачи, подземных и подводных кабельных линий, трансформаторных и преобразовательных подстанций, распределительных устройств и переключающих пунктов) –

влечет штраф на физических лиц в размере пятнадцати, на субъектов малого предпринимательства или некоммерческие организации – в размере тридцати, на субъектов среднего предпринимательства – в размере пятидесяти, на субъектов крупного предпринимательства – в размере семидесяти пяти месячных расчетных показателей.

3. Действие, предусмотренное частью первой настоящей статьи, вызвавшее перерыв в обеспечении потребителей электрической энергией и причинившее ущерб, а равно совершенное повторно в течение года, –

влечет штраф на физических лиц в размере пятнадцати, на субъектов малого предпринимательства или некоммерческие организации – в размере тридцати, на субъектов среднего предпринимательства – в размере семидесяти пяти, на субъектов крупного предпринимательства – в размере ста пятидесяти месячных расчетных показателей.

4. Действие, предусмотренное частью второй настоящей статьи, вызвавшее перерыв в обеспечении потребителей электрической энергией и причинившее ущерб, а равно совершенное повторно в течение года, –

влечет штраф на физических лиц в размере тридцати, на субъектов малого предпринимательства или некоммерческие организации – в размере девяноста, на субъектов среднего предпринимательства – в размере ста пятидесяти, на субъектов крупного предпринимательства – в размере двухсот пятидесяти месячных расчетных показателей.

Коментар до статті 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти —

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою,-

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього,-

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

1. Об’єктом злочину є моральні засади суспільства в частині встановлення зв’язків між людьми для задоволення їх статевих потреб. З позицій суспільної моралі задоволення статевих потреб має здійснюватися без проявів розпусти, безладних статевих контактів, проституції. Недопустимим є і надання іншим особам місць для вчинення розпусних дій, створення або утримання таких дій.

2. Предметом злочину є місця розпусти. Ними є будь-які споруди чи інші об’єкти, в яких вчиняються розпуст дії. Це, зокрема, окремий жилий будинок, квартира чи їх частина, різноманітні нежилі (підвали, горища), виробничі (лазня, лікарський чи масажний кабінет) приміщення, транспортні засоби (каюти суден, вагони, салони автобусів чи літаків), а також намети, курені. Про поняття розпусних дій див коментар до ст. 156.

3. Об’єктивна сторона злочину проявляється у: 1) створенні місць розпусти; 2) їх утриманні; 3) звідництві для розпусти.

Створення місць розпусти — це дії, завдяки яким певний об’єкт починає використовуватися для розпусти (безладних статевих зв’язків, групових сексуальних дій, проституції). Це зокрема: відкриття закладів, які маскуються іншим призначенням (масажні кабінети, лазні нічні клуби, стриптиз-бари), але використовуються для розпусти, щ бір персоналу, придбання або наймання приміщень для вказаної мет

Під утриманням місць розпусти розуміється забезпечення фу нкціонування вказаних місць, а саме: підбір бажаючих скористат ся цими місцями для розпусти, фактичне надання приміщення ч:

іншого об’єкта для розпусти, підтримання об’єкта в стані придат ності для використання як місця розпусти (оплата комунальних по слуг, охорона, прибирання).

Звідництво для розпусти — це посередництво для розпусти. В но полягає у підшукуванні учасників розпусних дій, схилянні розпусти тощо.

4. Суб’єкт злочину загальний. Відповідальності за ст. 302 підлягає й особа, яка, створюючи або утримуючи місця розпусти, займаючись звідництвом, сама бере участь у розпусних діях.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

6. Кваліфікований вид злочину має місце, коли вказані вище дії вчинено: 1) з метою наживи, 2) особою, раніше судимою за цей злочин; 3) організованою групою (ч. 2 ст. 302), а особливо кваліфікований — коли створення або утримання місць розпусти чи звідництво для розпусти вчинюються із залученням неповнолітнього.

Вчиненими з метою наживи вказані дії вважаються тоді, коли вони вчинені з метою отримання матеріальної винагороди в будьякій формі, а також ухилення від сплати суми, яку винний повинен був передати. Особою, раніше судимою за цей злочин, слід визнавати особу, яка має судимість за злочин, передбачений ст. 302 КК 2001 р. або ст. 210 КК 1960 р., якщо судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Про поняття вчинення злочину організованою групою див. ст. 28 і коментар до неї.

Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку. Залучення до створення або утримання місць розпусти чи звідництва для розпусти неповнолітніх, які не досягли 16-річного віку, поєднане з наступним вчиненням щодо них розпусних дій, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 302 і відповідною частиною ст. 156.

Статья 302 УПК РФ. Виды приговоров (действующая редакция)

1. Приговор суда может быть оправдательным или обвинительным.

2. Оправдательный приговор постановляется в случаях, если:

1) не установлено событие преступления;

2) подсудимый не причастен к совершению преступления;

3) в деянии подсудимого отсутствует состав преступления;

4) в отношении подсудимого коллегией присяжных заседателей вынесен оправдательный вердикт.

3. Оправдание по любому из оснований, предусмотренных частью второй настоящей статьи, означает признание подсудимого невиновным и влечет за собой его реабилитацию в порядке, установленном главой 18 настоящего Кодекса.

4. Обвинительный приговор не может быть основан на предположениях и постановляется лишь при условии, что в ходе судебного разбирательства виновность подсудимого в совершении преступления подтверждена совокупностью исследованных судом доказательств.

5. Обвинительный приговор постановляется:

1) с назначением наказания, подлежащего отбыванию осужденным;

2) с назначением наказания и освобождением от его отбывания;

3) без назначения наказания.

6. Суд постановляет обвинительный приговор в случае, предусмотренном пунктом 2 части пятой настоящей статьи, если к моменту вынесения приговора:

1) издан акт об амнистии, освобождающий от применения наказания, назначенного осужденному данным приговором;

2) время нахождения подсудимого под стражей по данному уголовному делу с учетом правил зачета наказания, установленных статьей 72 Уголовного кодекса Российской Федерации, поглощает наказание, назначенное подсудимому судом.

7. Постановляя обвинительный приговор с назначением наказания, подлежащего отбыванию осужденным, суд должен точно определить вид наказания, его размер и начало исчисления срока отбывания.

8. Если основания прекращения уголовного дела и (или) уголовного преследования, указанные в пунктах 1 — 3 части первой статьи 24 и пунктах 1 и 3 части первой статьи 27 настоящего Кодекса, обнаруживаются в ходе судебного разбирательства, то суд продолжает рассмотрение уголовного дела в обычном порядке до его разрешения по существу. В случаях, предусмотренных пунктами 1 и 2 части первой статьи 24 и пунктами 1 и 2 части первой статьи 27 настоящего Кодекса, суд постановляет оправдательный приговор, а в случаях, предусмотренных пунктом 3 части первой статьи 24 и пунктом 3 части первой статьи 27 настоящего Кодекса, — обвинительный приговор с освобождением осужденного от наказания.

  • URL
  • HTML
  • BB-код
  • Текст

Комментарий к ст. 302 УПК РФ

1. Основания оправдательного приговора, указанные в части 2 данной статьи, имеются не только когда доказано с полной несомненностью, что отсутствовало событие преступления; или подсудимый не был причастен к его совершению; или в его деянии нет обстоятельств, содержащих признаки состава преступления, но и тогда, когда указанные обстоятельства выяснены лишь с вероятностью. Недоказанная виновность приравнивается к доказанной невиновности в силу принципа презумпции невиновности. Все неустранимые сомнения в виновности подсудимого толкуются в его пользу. По смыслу закона в пользу подсудимого толкуются не только неустранимые сомнения в его виновности в целом, но и неустранимые сомнения, касающиеся отдельных эпизодов предъявленного обвинения, формы вины, степени и характера участия в совершении преступления, смягчающих и отягчающих ответственность обстоятельств и т.д. В основание обвинительного приговора могут быть положены и обстоятельства, установленные с вероятностью, но при одном непременном условии — вывод об этих обстоятельствах носит не гносеологический, а юридический характер, т.к. они — результат толкования неустранимых сомнений в пользу обвиняемого (например, вывод о тайном способе хищения при доказанности самого факта хищения и недоказанности его открытого характера).

2. В частях 5, 6, 8 ком. статьи используются не вполне совпадающие термины, относящиеся к вынесению обвинительного приговора: в пункте 2 части 5 говорится об освобождении от отбывания наказания, в пункте 3 той же части — об обвинительном приговоре без назначения наказания; в пункте 1 части 6 — об освобождении от применения наказания, а в части 8 — об освобождении осужденного от наказания ввиду истечения сроков давности или вследствие акта амнистии.

Представляется, что обвинительный приговор с назначением наказания и освобождением от его отбывания может быть постановлен, если к моменту вынесения приговора:

— издан акт об амнистии, освобождающий подсудимых от применения конкретного наказания, назначаемого им приговором суда (например, осуждаемых за неосторожные преступления к лишению свободы на срок до пяти лет и т.п.), — п. 3 ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 6 ст. 302;

— время нахождения подсудимого под стражей по данному уголовному делу с применением правил зачета наказания (ст. 72 УК) поглощает наказание, назначенное подсудимому судом (п. 2 ч. 6 ст. 302 УПК).

Обвинительный приговор без назначения наказания (или, что то же самое, с освобождением осужденного от наказания) выносится:

— ввиду истечения сроков давности (п. 3 ч. 1 ст. 24, ч. 8 ст. 302 УПК);

— вследствие акта амнистии (п. 3 ч. 1 ст. 27, ч. 8 ст. 302 УПК), если им предписано освобождение от наказания лиц соответствующей категории, которая не определяется видом или размером назначаемого подсудимому конкретного наказания (например, женщин, несовершеннолетних и т.д.);

— при освобождении судом несовершеннолетнего подсудимого от наказания с применением принудительных мер воспитательного воздействия или направлением в специальное учебно-воспитательное учреждение закрытого типа органа управления образования (ч. ч. 1, 2 ст. 432 УПК);

— в случае признания судом, что деяние лица, впервые совершившего преступление небольшой или средней тяжести, потеряло общественную опасность или такое лицо перестало быть общественно опасным (ст. 80.1 УК).

Виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

Постанова у справі про адміністративне правопорушення виконується уповноваженим на те органом у порядку, установленому КУпАП та іншими законами України.

У разі винесення кількох постанов у справах про адміністративні правопорушення щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо (ст. 300 КУпАП).

Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом (ст. 301 КУпАП).

За наявності обставин, зазначених у пп. 5, 6,9 ст. 247 КУпАП, орган (посадова особа), який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, припиняє її виконання (ст. 302 КУпАП).

Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначено ст. 303 КУпАП.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, виконується органом (посадовою особою), який виніс таку постанову Якщо постанова у справі про адміністративне правопорушення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, йому вручається копія такої постанови в порядку і строки, передбачені ст. 285 КУпАП.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови у справі про адміністративне правопорушення, а в разі оскарження або опротестования такої постанови — не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України (ст. 307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу в строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення супровідним листом надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, установленому законом. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»‘ постанова, що направляється до органу державної виконавчої служби, повинна бути скріплена печаткою підрозділу, який його надіслав.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

— копії постанови, супровідного листа про надсилання постанови для примусового виконання та квитанція про сплату штрафу чи колія платіжного доручення долучаються до матеріалів справи.

— копії документів про витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, за якою стягнуто штраф, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс таку постанову.

У разі винесення постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом тимчасово вилучене посвідчення водія особі, щодо якої застосовано вказаний захід адміністративного стягнення, не повертається на термін позбавлення права керування транспортним засобом.

Якщо в результаті розгляду скарги буде прийнято рішення про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення і закриття справи або про заміну позбавлення права керування транспортним засобом іншим адміністративним стягненням (пп. З і 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП), вилучене посвідчення водія повертається особі, у якої його було вилучено.

Водії транспортних засобів вважаються позбавленими права керування транспортним засобом з дня набрання чинності постановою про позбавлення цього права. Якщо особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права особі, щодо якої застосовано вказане адміністративне стягнення, повертаються вилучені в неї документи відповідно до чинного законодавства. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею в Державтоінспекції МВС України іспитів для отримання права керування.

Посвідчення водія, вилучене в порядку, передбаченому статтями 317 та 318 КУпАП зберігаються в центрах надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів.