Ч 2 ст 130 ук

Рубрики Вопрос юристу

ЗМІНИ в ст.130 КУпАП НА ПРАКТИЦІ

14 грудня 2013 року набрав чинності Закон України від 19 листопада 2013 року №693- VII «Про внесення змін до 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння». Зі статті 130 КУпАП було виключено таке адміністративне стягнення, як громадські роботи, збільшився розмір штрафу, а саме в ч.1 ст.130 КУпАП мінімальний штраф складає 3400 гривень, а максимальний 5950 гривень. Адміністративне стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП тепер передбачає тільки позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

З 14 грудня 2013 року по 1 лютого 2014 року до Болградського районного суду Одеської області надійшло 43 справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. З них розглянуто 30 справ, по 14 справам адміністративне правопорушення було скоєно до набрання чинності вищевказаного закону, а саме до 14 грудня 2013 року, тому винні особи були притягнуті до адміністративної відповідальності по законодавству, яке діяло на момент скоєння правопорушення.

Винні особи були притягнуті до адміністративної відповідальності та до них застосовані наступні стягнення:

— у вигляді адміністративного арешту – 5 осіб;

— у вигляді штрафу – 11 осіб;

— у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами – 7 осіб;

— у вигляді громадських робіт – 7 осіб ( адміністративне правопорушення скоєно до 14 грудня 2013 року).

Які штрафи загрожують нетверезим водіям (таблиця)

Прийнято закон про посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп’яніння.

Законом вносяться зміни до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) в бік посилення відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Зокрема суттєво підвищуються суми штрафів. При цьому передбачається одночасне застосування до правопорушника і штрафу, і позбавлення керування транспортними засобами. До цього КУпАП передбачав можливість застосування або штрафу, або позбавлення водійських прав.

Так, за перше протягом року керування транспортним засобом у стані сп’яніння передбачено штраф у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування ТЗ на один рік.

За повторне протягом року порушення накладається штраф у розмірі 20 400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Водіям, які уже двічі протягом року притягувалися до відповідальності за водіння у нетверезому стані, і знову вчинили таке порушення загрожує штраф у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Більш детальний перелік правопорушень та санкцій за них наведено у таблиці:

Норма статті КУпАП

а) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,

б) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,

в) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп’яніння або щодо вживання таких лікарських препаратів

Для водіїв — штраф у розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Для інших осіб (які не мають водійських прав) — штраф у розмірі 10 200 грн.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП

Для водіїв — штраф у розмірі 20 400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Для інших осіб — штраф у розмірі 20 400 грн з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Дії, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за:

а) керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції,

б) за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння або щодо вживання таких лікарських препаратів.

Для водіїв — штраф у розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Для інших осіб — штраф у розмірі 40 800 грн з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вживання водієм транспортного засобу після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду

Для водіїв — штраф у розмірі 20 400 грн або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

За закон проголосували 243 депутати, у тому числі закарпатці Роберт Горват, Василь Петьовка, Валерій Пацкан, Віктор Пинзеник (БПП), Валерій Лунченко (НФ), Іван Крулько (Батьківщина), Василь Петьовка (Воля народу), Нестор Шуфрич (Опоблок).

Не голосували Василь Брензович (БПП), Михайло Ланьо (Відродження)

Всі троє братів Балог були відсутні під час голосування за закон.

Попри прогресивність прийнятих змін, в ході розгляду закону деякі депутати звернули увагу на неузгодженість санкцій КУпАП із санкціями, які передбачає кримінальне законодавство. На цьому наголошували і у висновку Головного науково-експертного управління ВРУ.

Зокрема за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 статті 286 КК) передбачено штраф у розмірі від 3400 до 8500 грн. Очевидно, що це створює абсолютно нелогічну ситуацію, коли менш тяжкі адміністративні правопорушення можуть каратися більш жорстко, ніж злочин, який тягне за собою серйозні наслідки у вигляді нанесення тілесних ушкоджень. Однак пропозиції щодо одночасного посилення санкцій статті 286 КК наразі підтримані не були.

Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 16.11.2018
  • вступив у чинність 06.03.1996

Ст. 130 КУпАП в останній чинній редакції від 27 липня 2016 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Кодекс України про адміністративні правопорушення КУпАПП (статті 1 — 212-20)

Розділ II. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

II. Особлива частина

Глава 10. Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку

Стаття 130. Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, —

тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб — накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, —

тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб — накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, —

тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років і на інших осіб — накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, —

тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п’ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Керування річковими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років, або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.

Дії, передбачені частиною п’ятою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими або маломірними суднами, —

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.

Підказки для адвокатів із захисту за ст. 130 КУпАП

Один з найпоширеніших видів адміністративних правопорушень, передбачений ст. 130 КУпАП, – керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів. За інформацією Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за 2017 р. було складено майже 10 тис. адміністративних матеріалів за ст. 130 КУПАП. Це актуалізує потребу надання належної та якісної правової допомоги особам, які притягаються до адміністративної відповідальності за цією статтею.

Для того, щоб знайти відповіді на численні запитання, пов’язані з наданням такої правової допомоги, випускники ІІІ групи програми «Адвокат Майбутнього» провели семінар, присвячений обговоренню окремих аспектів та особливостей захисту за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адвокати розглядали основні проблеми регулювання цієї сфери суспільних відносин.

Під час виступу Артем Донець, адвокат, випускник Програми «Адвокат Майбутнього», керуючий АО «Донець і партнери», акцентував увагу на тому, що захист за ст. 130 КУпАП є захистом у де-факто кримінальній справі: «Тема захисту за ст. 130 КУпАП є непопулярною і токсичною, адже в суспільстві та навіть в адвокатських колах існує різко негативне ставлення до осіб, яких притягують до відповідальності за цією статтею, навіть за умов, коли обвинувачення не ґрунтується на належних і допустимих доказах. Хоча за своєю формою покарання за ст. 130 КУпАП має кримінально-карний характер, і щорічно до відповідальності за цією кваліфікацією притягаються більше ніж 50 тис. людей, ця категорія справ все ще викликає суспільне неприйняття та осуд захисників, незважаючи на домінанту права людини на захист. На мою думку, це відбувається через малу поінформованість адвокатів та суддів про особливості таких справ».

Повноваження поліцейських

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення, протокол складається уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. У справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені посадові особи та органи внутрішніх справ (зокрема, Національної поліції).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов’язаний професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог норматвно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва. Однак Законом про Національну поліцію не передбачено, що таке функціональні обов’язки. Тому право складати протоколи про адмінправопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, мають лише ті поліцейські, в посадовій інструкції яких визначено право складати протоколи та інші матеріали про адмінправопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Спеціальних технічних засобів в Україні немає

Працівники патрульної поліції, у разі наявності ознак, проводять огляд водія на стан алкогольного сп’яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, які дозволені до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спільний наказ МОЗ і МВС від 09.11.2015 р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»). Правонаступником Держспоживстандарту є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Отже, дозвіл МОЗ та Мінекономрозвитку повинен бути у формі спеціального наказу про дозвіл до використання таких приладів як спеціальних технічних засобів.

Лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у відповідь на адвокатський запит повідомив, що Мінекономрозвитку не видавав наказ щодо затвердження переліку дозволених до застосування спеціальних технічних засобів для встановлення ознак сп’яніння у водія. Аналогічну відповідь надав МОЗ. При цьому є посилання на наказ МВС від 01.03.2010 р. №33 «Про затвердження переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху», який у п. 3 закріпив перелік засобів (але не СТЗ), які використовують поліцейські: газоаналізатор «AlcoQuant 6020»; газоаналізатор «Alcotest 6510»; газоаналізатор «Alcotest 6810»; газоаналізатор «Alcotest 7410 Plus com»; прилад спеціалізований для визначення концентрації парів етанолу в повітрі, що видихається, «Алконт 01». Враховуючи вищезазначене, ці прилади не є спеціальними технічними засобами.

Закриття провадження після спливу строків, передбачених ст. 38 КУпАП

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 КУпАП, стягнення за адмінправопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, може бути накладене не пізніше ніж через 3 місяці з дня вчинення правопорушення. Після спливу 3-місячного календарного строку з дня вчинення правопорушення суд не може вирішувати питання про накладання стягнення, а повинен прийняти постанову про закриття провадження у справі.

Аналогічну позицію висловлює науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді. П. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин адміністративного правопорушення чи наявності вини особи у разі закриття провадження. Крім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з’ясуванню під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), в тому числі й вини особи у його вчиненні.

Тому притягнення осіб до відповідальності після спливу строків вважається порушенням вимог КУпАП. Також це є порушенням вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Випускник програми «Адвокат Майбутнього» Михайло Рейзін, адвокат, партнер АО «Арго», віце-президент ГО «Антикорупційний Підприємницький Фронт», присвятив свій виступ темі судової практики за ст. 130 КУпАП.

«Незважаючи на достатньо високий рівень звернень щодо захисту у випадках притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, відповідальність на цьому заході була дуже великою. Потрібно було продемонструвати значний рівень знань та досвіду, адже колеги-адвокати є вибагливою публікою, особливо щодо практичних питань. Я планую продовжувати таку просвітницьку діяльність cеред органів Національної поліції, оскільки незважаючи на те, що здійснюю захист осіб, які притягуються до відповідальності за ст. 130 КУпАП, я не схвалюю водіння транспорту у стані сп’яніння та вважаю, що саме низький рівень підготовки поліції дає змогу уникати відповідальності особам, які дійсно винні у скоєних правопорушеннях», – ділиться своїми думками пан Рейзін.

Співорганізатором семінару виступила програма «Адвокат Майбутнього», а також Інститут післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Модерувала дискусію випускниця програми «Адвокат Майбутнього» Катерина Ковалевська, адвокат, керуючий АБ «Катерини Ковалевської».

«Цей семінар є першим у низці заходів, проведення яких заплановано випускниками групи G3 програми «Адвокат Майбутнього». Експертами виступили не просто колеги-адвокати, а й ті, хто завдяки Програмі «Адвокат Майбутнього» вміє керувати часом та аудиторією, яка, до речі, була активною та «зубатою». Тема виявилася достатньо актуальною. Це пов’язано з глибиною знань, вмінь і навичок, що передавалися доповідачами учасникам», – зазначила Катерина.

Висловлюємо подяку Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка за теплу атмосферу, а також всім учасникам за активні дискусії та цікаві запитання.

Матеріал, викладений у цій статті – це особисті погляди автора. Вони не є офіційною позицією програми «Адвокат Майбутнього», Асоціації правників України, Всеукраїнського об’єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу, проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні», Канадського бюро міжнародної освіти або Уряду Канади та Посольства США в Україні.

Адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП — «керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння»

На сьогодні Україна посідає одне із найперших місць в Європі за смертністю та травматизмом на дорогах, а більшість дорожньо-транспортних пригод (надалі – ДТП) трапляються через перебування водіїв у нетверезому стані.

Особливої уваги заслуговують статистичні дані аварійності в Україні під час керування особами транспортними засобами у нетверезому стані. Так, за 2015 рік було задокументовано більше 93,1 тисячі фактів керування водіями транспортними засобами у нетверезому стані (за добу близько 255 фактів). Загалом за 2015 рік, внаслідок керування водіями транспортними засобами у нетверезому стані, сталось 2365 ДТП внаслідок яких загинуло 318 осіб і травмовано було 3214 учасника дорожнього руху.

З метою посилення адміністративної відповідальності водіїв Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 07.07.2016 р. №1446-VIII (надалі – Закон №1446-VIII) суттєво підвищено розмір штрафів.

Згідно з нормами Закону №1446-VIII за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1–4 статті 130 КУпАП , передбачено штраф у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (частина 1), 1200 неоподатковуваних мінімумів з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки (частини 2, 4), 2400 неоподатковуваних мінімумів з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років (частина 3).

Чи досяг Закон №1446-VIII своєї мети, його основні переваги та недоліки, розглянемо нижче.

Основною перевагою Закону №1446-VIII є те, що внаслідок його прийняття значно зменшилось кількість ДТП внаслідок керування водіями транспортними засобами у нетверезому стані. Загалом за 2016 рік сталося 1962 ДТП за участі нетверезих водіїв (- 17%), в яких загинуло 228 осіб (- 28,3%) і травмовано було 2645 (- 17,7%) учасника дорожнього руху.

Оскільки Закон №1446-VIII набрав чинності у другій половині 2016 р., для встановлення ефективності запроваджених змін доцільно навести статистичні показники 2017 р. Так, з 01.01.2017 р. по 31.03.2017 р. зафіксовано 178 ДТП за участю нетверезих водіїв (- 64,6%), в яких загинуло 17 осіб (- 70,2%) і травмовано було 236 (- 64,6%).

Результати запроваджених змін звісно вражають. Можна констатувати, що Закон №1446-VIII фактично досяг своєї мети, а запроваджені зміни призвели до зменшення кількості ДТП за участю нетверезих водіїв. Однак, поряд із цим існують і суттєві недоліки Закону №1446-VIII – на які хочу звернути увагу.

По-перше, Законом №1446-VIII підвищено розмір штрафних санкцій за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1-3 ст. 130 КУпАП , настільки, що вони стали значно більшими розміру штрафу за вчинення злочину, визначеного ст. 286 «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами» КК України. Так, наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого (ч. 1 ст. 286 КК).

По-друге, із санкцій частин 1-3 ст. 130 КУпАП виключено найбільш тяжкий вид адміністративного стягнення – адміністративний арешт. Такі зміни не узгоджуються із задекларованою метою Закону №1446-VIII, а саме – посилення відповідальності.

По-третє, у санкціях частин 1-4 ст. 130 КУпАП визначено безальтернативний розмір штрафу та строк позбавлення права керування транспортним засобом, що унеможливлює при призначенні відповідного стягнення визначити його справедливий розмір з урахуванням всіх обставин справи та ускладнює реалізацію вимог ч. 2 ст. 61 Конституції України та низки загальних положень адміністративного права щодо індивідуалізації відповідальності.

Пунктом 28 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 роз’яснено, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

Щодо індивідуалізації відповідальності, з урахуванням обставин справи, суди використовують наступні механізми зменшення відповідальності або звільнення порушників від відповідальності взагалі.

1. Передача матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу.

Нормами ст. 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Із урахуванням щирого каяття, враховуючи дані про особу правопорушника, не притягнення порушника раніше до адміністративної відповідальності, наявності на утриманні дітей або хворих батьків, водійське посвідчення — як єдиний дохід, який дозволяє утримувати сім’ю, позитивної характеристики за місцем роботи та клопотання трудового колективу, суди доволі часто передають справи про адміністративне правопорушення на розгляд трудових колективів, застосовуючи таким чином до порушника захід громадського впливу, замість встановлених санкцією ст. 130 КУпАП штрафів.

Як приклад, можна навести наступні рішення районних судів:

  • постанова Новоайдарського районного суду Луганської області від 24.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65560168);
  • постанова Сквирського районного суду Київської області від 14.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65414108);
  • постанова Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65200170);
  • постанова Горохівського районного суду Волинської області від 25.10.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62572838);
  • постанова Галицького районного суду м. Львова від 22.09.2016 р. (№ в ЄДРСУ 61774968).

Практика передачі справ про адміністративне правопорушення на розгляд трудових колективів підтримується і апеляційними судами. Як приклад, можна навести наступні рішення:

  • постанова апеляційного суду Львівської області від 30.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65930587);
  • постанова апеляційного суду Львівської області від 15.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65342029);
  • постанова Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64896592);
  • постанова апеляційного суду Миколаївської області від 07.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64538402);
  • постанова апеляційного суду Житомирської області від 23.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64265505);
  • постанова Апеляційного суду Донецької області від 17.10.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62130783).

З огляду на те, що застосування вимог ст. 21 КУпАП є правом, а не обов’язком суду, а керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку, не всі судді поділяють доцільність застосування до порушників заходів громадського впливу. Як приклад відмови в задоволенні відповідних клопотань трудових колективів, можна навести наступні рішення:

  • постанова апеляційного суду Волинської області від 31.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65634915);
  • постанова апеляційного суду Волинської області від 17.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65350514);
  • постанова Апеляційного суду м. Києва від 03.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65286919);
  • постанова Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 63570984);
  • постанова апеляційного суду Кіровоградської області від 07.12.2016 р. (№ в ЄДРСУ 63287027).

2. Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення

Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Однак, вказаною нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.

Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з врахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням.

Визнання діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП , малозначним, на думку автора, може бути виключно у випадку незначного перевищення алкоголю в крові, наприклад, в розмірі 0,21 проміле (або іншого незначного перевищення), тобто на 0,01 проміле більше, ніж це дозволено (постанова Апеляційного суду Вінницької області від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64347652) і аж ніяк малозначним не можна визнати правопорушення зі значним перевищенням алкоголю в крові.

Так, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 15.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65599466) встановлено керування порушником транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, з результатом тесту 1,92 % проміле (. ) і звільнено порушника від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю.

Недоліки ст. 22 КУпАП, а саме відсутність правового регулювання порядку звільнення особи від адміністративної відповідальності та невизначеність в законі юридичної природи такого виду звільнення від адміністративної відповідальності – призводять до масового (та не завжди обґрунтованого як у вищенаведеному випадку) застосування цієї норми для звільнення порушників від відповідальності.

Як приклад, можна навести наступні рішення:

  • постанова Новоайдарського районного суду Луганської області від 31.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65659642);
  • постанова Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.12.2016 р. (№ в ЄДРСУ 63739496);
  • постанова Любомльського районного суду Волинської області від 10.11.2016 р. (№ в ЄДРСУ 62627992);
  • постанова Апеляційного суду Рівненської області від 07.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65865411);
  • постанова Апеляційного суду Львівської області від 05.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65808678);
  • постанова Апеляційного суду Харківської області від 04.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65867138).

Окремої уваги в наведених прикладах також заслуговує постанова Апеляційного суду Волинської від 31.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65683164), якою скасовуючи постанову судді районного суду в частині накладеного адміністративного стягнення та закриваючи провадження у зв’язку з малозначністю, суддя апеляційного суду обґрунтував своє рішення наступним:

«Виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.».

Тобто, в даному випадку, суддя апеляційного суду звільняючи особу від відповідальності, вдався до оцінки «справедливості» санкції статті, чим перебрав на себе не властиві функції та вийшов за межі компетенції апеляційного суду, що на думку автора є недопустимим.

Аналізуючи наведені приклади в сукупності, можна дійти висновку, що доцільність застосування до порушників заходів громадського впливу, замість встановлених санкцією статті штрафів або ж звільнення взагалі порушників від відповідальності за малозначністю, все ж залишається оціночними поняттями та застосовується «за внутрішнім переконанням» судді, а отже існує небезпека зловживання цим правом.

3. Неправильна кваліфікація правопорушення, як підстава повернення адміністративних матеріалів або закриття провадження

Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння, вчиненого повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З наведеного вбачається, що єдиним документом, який підтверджує притягнення певної особи протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є постанова суду, яка набрала законної сили.

Не є секретом, що органи поліції передають матеріали про адміністративні правопорушення до суду та подальшою їх «долею» не цікавляться. А кваліфікуючи дії порушника за ч. 2 (або ч. 3) ст. 130 КУпАП представники поліції надають суду «довідки» про складання на порушника протягом року протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що позбавляє суд можливості розглядати справи злісних порушників (за ч.ч. 2, 3 ст. 130 КУпАП), а тому суди масово повертають адміністративні матеріали органам поліції для належного доопрацювання.

Наведені помилки є типовими для всіх регіонів країни. Як приклад, можна навести наступні рішення:

  • постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65907715);
  • постанова Миколаївського районного суду Львівської області від 15.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65573511);
  • постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65151518);
  • постанова Зарічного районного суду м. Суми від 01.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65052742);
  • постанова Ананьївського районного суду Одеської області від 15.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64715999);
  • постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 13.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64689662);
  • постанова Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64921149).

Наведена практика узгоджується з роз’ясненнями, наданими в п. 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14, якими визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Однак, не всі суди підтримують таку позицію. В окремих випадках, за відсутності в матеріалах справи судового рішення про притягнення правопорушника до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суди закривають провадження по адміністративних справах за відсутністю в діях порушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 (ч. 3) ст. 130 КУпАП та звільняють правопорушників від відповідальності взагалі.

Як приклад, можна навести наступні рішення:

— постанова Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65684556);

— постанова Московського районного суду м. Харкова від 16.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64188357);

— постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64798070);

  • постанова Шумського районного суду Тернопільської області від 06.03.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65130436).

4. Закриття провадження про притягнення до адміністративної відповідальності в зв’язку з закінченням строку притягнення до відповідальності

Нормами п. 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в зв’язку закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

А ч. 2 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

В зв’язку з невчасною передачею органами поліції матеріалів про адміністративні правопорушення до суду, а іноді і свідомим затягування самим судом строків розгляду справ, щороку тисячі правопорушників уникають відповідальності. Прикро, однак відповідальності у такий спосіб уникають і найзатятіші любителі п’яної їзди.

Як приклад, можна навести наступні рішення:

— постанова Попільнянського районного суду Житомирської області від 27.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64984665);

— постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2017 р. (№ в ЄДРСУ 65596722);

— постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.02.2017 (№ в ЄДРСУ 64574782);

— постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64356750);

  • постанова Новомосковського міськрайонного суду від 25.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64283141).

У підсумку можна зазначити, що суттєве посилення відповідальності правопорушників за Законом №1446-VIII забезпечило стабільну динаміку зменшення кількості випадків керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння та зменшило кількість постраждалих за їх наслідком.

Однак, зменшення подібних випадків значною мірою залежить не стільки від суворості того чи іншого адміністративного стягнення, скільки від забезпечення невідворотності адміністративної відповідальності та застосування співмірних стягнень за вчинення відповідних адміністративних правопорушень, що потребує подальшого правового регулювання.

Автор статті: адвокат Аврамов Вячеслав Панасович